Читать «Шуани, або Бретань 1799 року. Батько Горіо» онлайн - страница 2

Оноре Бальзак

Написавши «Людську комедію» — художню історію своєї доби, — видатний романіст здійснив те, на що потрібні були б зусилля багатьох письменників. «Якщо вибирати між Фаустом і Прометеєм, я віддаю перевагу Прометею», — писав Бальзак. Бог-Титан став зразком для Титана-людини. Та Бальзак не відмовився й від Фауста. Адже в нього, так само, як і в цього легендарного вченого-чорнокнижника, були розвинуті пристрасна допитливість, жадоба знань, уміння проникати в найпотаємніші секрети природи чи соціального життя, окремої людини, прагнення невпинно йти вперед.

Створена генієм Бальзака «Людська комедія» — це не тільки історія життя окремих родин тих часів, не лише художнє зображення тогочасної моралі. Вона стала цілісною картиною усієї епохи, правдивою епопеєю розвитку французького буржуазного суспільства першої половини минулого століття, дзеркалом, у якому з надзвичайною силою художньої правди відбилися всі явища соціально-політичної та економічної дійсності часів Реставрації та Липневої монархії.

Але до створення цієї величної епопеї Бальзак ішов надзвичайно важким і болісним шляхом.

Перші його романи не мали нічого схожого з тим, що було написано ним пізніше. Бальзак, так само, як і інші початківці, звернувся до жанру модного тоді так званого «чорного», або готичного роману. Він писав надзвичайно швидко — за п’ять років з’явилось близько десяти творів, підписаних його псевдонімами — Віллергле, лорд Р’Оон або Орас де Сент-Обен. Ці романи певною мірою були даниною моді (протягом півріччя у 1821 році з’явилось понад 150 готичних романів), проте вони свідчили, що молодий письменник наполегливо шукає свого, ще ніким не пройденого шляху. Далекі від художньої досконалості, ці ранні твори засвідчили хист і ерудицію молодого автора. Готична тема поєднувалася в них з темами пригодницького, фантастичного, історичного й реалістичного романів.

Письменник сподівався, що готичні романи дадуть йому необхідні для дальшої роботи кошти, та цим сподіванням не судилося справдитись.

Зазнавши поразки в жанрі «бульварної літератури», Бальзак звернувся до жанру історичного роману, що після появи творів Вальтера Скотта і Фенімора Купера набував у Франції дедалі більшої популярності. Через усе життя проніс Бальзак своє захоплення цими двома письменниками, особливо «шотландським чарівником», що, безперечно, якоюсь мірою вплинуло на формування його творчої манери. Зокрема, Бальзак частково сприйняв від Вальтера Скотта інтерес до найдрібніших деталей побуту людей, до так званого «місцевого колориту», що створюють неповторну атмосферу епохи.

Пристрасні пошуки нового методу, нової системи, за допомогою яких можна було б здійснити широкі задуми, що вже зароджувалися, хоч і невиразно, в ньому, перетворились для Бальзака на справжню трагедію — трагедію художника, ідеї якого випереджали можливості їхнього здійснення і який болісно прагнув звершити те, чого нікому ще не щастило звершити. Він відчував свої приховані можливості, але вони не могли матеріалізуватись у вигляді досконалих творів — бракувало письменницького досвіду.