Читать «Третій варіант» онлайн - страница 81
Олесь Бердник
— Гей, Малюче, все з трюмів — на палубу! До нас завітав сам альтер его!
А коли після розкішної вечері ми повсідалися в грубезні фотелі перед журнальним столиком, заставленим найвишуканішими коктейлями, капітан Козир заволав:
— Гей, Малюче, люльку й тютюн!
І ми поринули в таку густу тютюнову хмару, що вже й не бачили один одного. Лише фосфоресціювальна моторошна паща одноокого звіробраза, впольованого капітаном на кільцях Сатурна, страхітливим видовиськом бовваніла перед очима.
— Капітане, — повів тактовну розмову всесвітньовідомий господар, — а де ж ваш вірний штурман Азимут з його чудовим апетитом?
— Спить, командоре.
— Молодця! — повеселів Козир. — Значить, сумлінно виконує домашнє завдання. Надзвичайно здібний і старанний студент! Зразковий приклад, Малюче, для тебе!
— Верба магістрі, — погодився я.
— Але яка нагальна потреба вивела вас на траверс моєї халабуди? Я знаю, що ви людина діла і ніколи не згаєте ані хвилини даремно.
— Од вас, командоре, нічого не сховаєш. А привела мене сюди неабияка справа.
— Слухаю уважно, капітане.
— Вам, безумовно, відомо про спроби розшифрувати сигнали із Всесвіту?
— Ще б пак! Можете не сумніватись!
— Так от: я наважився на чергову, але не певен, що буде вона успішною…
— Та коли це було, щоб те, за що ви взялися, не завершилося видатною перемогою? І тепер, капітане, інтуїтивно відчуваю: вас чекає новий нечуваний успіх. А з чого починаєте?
Отут я і виклав на журнальний столик паперовий сувій із систематизованими записами всіх всесвітніх зойків.
— Ого! Що я бачу! Тут позивні альфи Лебедя і крутиголовки з радіогалактики альфи Центавра! Загадкові сигнали з галактик ЗС-295 та ЗС-270! Кодовані невідомим шифром послання з подвійних галактик, що мають спільний центр тяжіння! Ви, капітане, зробили більше, ніж якийсь науково-дослідний інститут.
Козир, можливо, дещо й перебільшував. Та оскільки я не мав цілковитої певності у своїх висновках, то не заперечував йому. Зрештою, мій учений колега як викладач школи космонавтів був ближче до наукових кіл, аніж я — скромний мандрівник по космічній периферії.
— Не поспішайте, командоре, з оцінкою моєї домашньої праці, — зауважив я. — Порадьте ліпше, з якого послання починати мені дешифрування?
— Зрозуміло, з найкращого! Від простішого до складного — закон для кожного правдивого дослідника. І я бачу, що найпростіший текст зашифровано в радіопосланні з симетричної галактики ЗС-270.
Отут і втрутився в нашу наукову дискусію знаменитий робот Малюк з його нелюдським мозком:
— Найкоротший у Всесвіті сигнал — SOS!
— О-о-о! — ревонув капітан Козир.
— Сигнал біди! — підхопив і я.
— А що, коли й справді мешканці галактики ЗС-270 волають про допомогу? — захвилювався Козир. — Треба ж якось перевірити.
— Вихід один, — впевнено сказав я, — летіти до галактики ЗС-270 і на місці з’ясувати. Лише так можна одержати безпомилкову однозначну відповідь.
І я рішуче звівся на протез.
— Куди ви, капітане? — здивувався космічний побратим. — А коктейлі?
— Які коктейлі, коли тубільці із ЗС-270 ждуть швидкої допомоги! У таких випадках я не звик втрачати ані єдиної дорогоцінної хвилини. До того ж ще треба якось розбудити Азимута. Аліас!