Читать «Третій варіант» онлайн - страница 82
Олесь Бердник
Передстартова лихоманка
Не оповідатиму, як тривало чергове міжгалактичне плавання. То мій Азимут надто балакучий на отакі недоцільні теми. Пам’ятаєте, скільки він говорив на магнітофонну стрічку після нашої подорожі довкола галактики на схід Всесвіту? Тільки й того, що виявив власну затятість у суперечках і повну зневагу до науково мислячої істоти.
Одне скажу: мандрівка була напрочуд спокійною й одноманітною. А відомо, що так звані спокійні дні ніколи не вкарбовуються в пам’яті.
Інша річ, коли з вами трапиться щось непересічне!
Візьмемо буденну ситуацію. Ви побачили мене в трамваї, але не одвернулися, не зробили вигляд, що захоплені передовою статтею в газеті, а мали мужність привітатися і поступитися власним місцем. Цей благородний вчинок яскраво засвідчить про вашу вихованість і рідкісну нині людяність, запам’ятається на все життя. І коли мине ваш полудень віку, коли в домашньому затишку розповідатимете онукам про своє героїчне минуле, неодмінно згадаєте:
— Це трапилося ще до того знаменитого дня, як я, скромний і непомітний землянин, поступився місцем у трамваї. Гадаєте, кого ж я ощасливив? Уславленого на всіх космічних трасах навігатора далекого міжзоряного плавання капітана Небреху! А щоб ви, дітки, знали про це, скажу, що галактичний вовк не ходив, а стрибав, мов горобець, бо мав протез. І йому дуже важко було стояти в трамвайній штурханині…
Або, починаючи іншу історію, знову з приємністю згадаєте:
— Точно пам’ятаю, сталося майже одразу після того, коли вперше в житті поступився місцем у трамваї. І хто ж сів на нього? Не повірите — сам капітан Небреха! До того ж він вголос похвалив мене за дивовижне благородство і виняткову вихованість…
Космічна ракета — не міський трамвай, продемонструвати в ній ці якості неможливо, бо «стоячих» місць там нема. А один випадок таки запам’ятався, бо добряче попсував мені нерви. І було це напередодні старту.
Повернувся я від Козира до готелю, бачу: замість штурмана лежить на ліжку клапоть паперу:
«Капітане! Я пішов складати державні іспити з усіх дисциплін.
Ваш Азимут».
От халепа! Підготуватися до галактичних мандрів — не валізу вкласти. Помічник украй потрібен.
Моторошна думка майнула в голові. А що, як Азимут погано засвоїв програму? А якщо він не витримає державних іспитів, і його залишать на другий рік? Це ж через його обурливі лінощі, можливо, загине цивілізація, бо хто ж мені вивірятиме курс?
Та я не розгубився: швиденько подався до школи підвищення кваліфікації штурманів. Нині соромно про те згадувати, але я ладен був підказувати Азимутові!
На щастя, даремно хвилювався. Азимут так добре засвоїв науку, що спав навіть на екзамені. Більше того, він захопив своїми неабиякими здібностями присутніх, і вся екзаменаційна комісія мирно посапувала.
Ех, якби я прихопив будильник! А так що? Чекати, поки вони прокинуться? Скільки ж мине часу!
