Читать «Третій варіант» онлайн - страница 31

Ця розмова і визначила остаточно мою долю. Я став «шукачем іхтіозаврів», як згодом назвав мене жартома Триполін. Звичайно, це був тільки жарт. Я не забував про зустріч біля берегів Камчатки, але моя щоденна робота була ширша, спокійніша, простіша: я спостерігав, спускаючись у легкім водолазнім апараті під воду, за морськими мешканцями, не вбиваючи і не лякаючи їх. Далеко не відразу вдалося мені як слід узятися за абісалогію, та все ж, кінець кінцем, я зайнявся нею. Але почати довелося з поверхні моря.

Коли ми в той день прощалися, Триполін спитав у мене, чи знаю я що-небудь про лятимерію. На свій сором, я нічого про неї не чув.

— Як же так! — здивувався Триполін. — Ця лятимерія викликала справжню сенсацію серед вчених.

Я тільки зніяковіло розвів руками й повинився.

— А тим часом, ця історія має безпосередній зв’язок з вашим гіпотетичним іхтіозавром, точніше, — з вашим припущенням, що це був іхтіозавр, — продовжував мене мучити Триполін. — Позаминулого літа, в 1938 році, в Індійському океані, біля узбережжя Південно-Східної Африки, цілком випадково, тралом, було піймано цю рибу — лятимерію. Належить вона до групи кистеперих, а всі палеонтологи світу були абсолютно впевнені, що кистепері риби вже давно, так само як і іхтіозаври, вимерли.

Триполін переможно глянув на мене. Я мовчав. Старий поклав руку на моє плече і лагідно промовив:

— Якщо, шукаючи іхтіозавра, ви довго не бачитимете бажаних результатів, якщо відчай закрадеться вам у душу, якщо ви раптом уважніше почнете прислухатися до нашіптування скептиків, — згадуйте про лятимерію!

Палоло

або

неповторне повторилося

ПІД час другої світової війни годі було, звичайно, й думати про широкі систематичні дослідження океанів. Проте деякі цікаві факти океанологія все-таки здобула, і цим вона завдячує військовим морякам: їх повідомлення про цікаві, найчастіше — загадкові, речі з’являлись і в радянській, і в американській, і в англійській пресі. Так, з Тихого океану одного разу надійшло повідомлення, що після вибуху бомби на поверхню спливла якась дивна істота з маленькою головою, довгою шиєю та масивним тулубом. Розгледіти цю тварину як слід моряки, на жаль, не змогли, бо в розпалі бою було не до того, а коли бій скінчився, тварина вже зникла: чи то вона загинула і потонула, чи то очуняла й попливла собі далі, а може, її просто не знайшли. Там же, в Тихому океані, на катер-мисливець якось напали два морських велетні, що їх моряки спочатку прийняли за китів. Катер розвинув найбільшу швидкість, і страховиська не могли його наздогнати. Коли вони зникли з очей, хтось висловив припущення, що то були не кити, а якісь невідомі тварини, і з цією думкою, після довгих дебатів, погодилися майже всі.