Читать «Третій варіант» онлайн - страница 105

Помічнику Бьорк вручив довгий та незрозумілий список речей, які треба закупити. Тут були екзотичні мінерали, мідний дріт — цілі милі дроту, малесенький волочильний верстат для надтонкого дроту; тут був і свинець, і кварц, і платина, яку спеціально для Бьорка надіслав у Чікаго нью-йоркський ювелір. Тут були мішки з цементом, листова мідь, спеціальне замовлення на силікагель, виготовлений за вказівкою Бьорка однією фармацевтичною фірмою у Філадельфії. Тут був неогранований рубін у десять каратів і біла жерсть, замовлена фірмі, яка виготовляє консерви. Деякі речі, здавалося б, неможливо було знайти в продажу, та з допомогою посередника, добрячого «жучка», з яким Бьорк познайомився перших днів свого перебування в Чікаго на іподромі, багато рідкісних зразків було викрадено з геологічної колекції Чікагського університету.

На кінець листопада Бьорк був готовий розпочати наступну фазу. Він звільнив механіка, видавши йому високу винагороду, і вжив усіляких заходів щодо охорони будинку, навісив повсюди найнадійніші замки. Крім того, найняв кількох вільних від чергування поліцейських для цілодобової варти. Усе це, сподівався, припишуть дивацтвам ексцентричного багатія. І не помилився. Допоки він щедро платив, ніхто навіть не намагався задовольнити свою цікавість за рахунок власного гаманця.

Вживши всіх можливих заходів, Бьорк розпочав виготовляти прилади, котрі мали допомогти йому досягти кінцевої мети, — безшумно, швидко й без зайвого ризику. Насамперед — енергія: Бьорк виготовив елементи живлення з найкращих доступних матеріалів. Він надав би перевагу джерелам живлення своєї епохи, зокрема легким цезій-фторовим елементам, які стануть стандартними через століття. Однак цезій знайти не вдалося, як і радіоактивні елементи. Та він обійшовся. Обробляти і синглас було занадто важко, однак його діелектричні властивості були чудові: дуже важко було зменшувати вагу котушок через примітивні волочильні верстати, на яких Бьорк витягував дріт для обмотки, а змайстрований ним акумулюючий пристрій — на щастя, його не треба було робити переносним — кожного разу викликав у нього щирий усміх.

Далі: електрична схема. Основні напівпровідники перебували в дорогоцінних пакетах, котрі Бьорк переніс із собою, решту вирощував, повільно й терпляче, в підвальному приміщенні. Він зумів довести платинові та мідні дротинки до необхідного стандарту у своїй майстерні, де допотопні приводні паси, що створювали постійний шум, дивно контрастували з надскладними, хоч і надто незугарними, на думку Бьорка, схемами, що набували обрисів на лабораторному столі.

Найбільше часу забрали антигравітаційні «нарти». Вони не вимагали великої піднімальної сили, але їх власна маса — загартована латунь й високовуглецева сталь замість титану й алюмінію — була занадто велика. Бьорку довелося обрізати й заокруглити кути, щоб збільшити піднімальний потенціал.

Не меншого терпіння вимагав і «інструмент» — універсальний пристрій, стандартний для всіх майстерень та лабораторій епохи Бьорка. Він мусив бути невеликим і портативним, інакше яка від нього користь? Проте, незважаючи на всі зусилля, Бьорку вдалося змайструвати щось схоже на середнього розміру супницю замість звичного приладу, котрий уміщувався на долоні. По суті це була срібна сфера ручної роботи, виготовлена чікагським ювеліром: тонке срібло важило не набагато більше від традиційних, більш доступних матеріалів. Зате срібну сферу виготовили на замовлення спеціалісти, що звільняло Бьорка від зайвих клопотів.