Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 48

— Моє прізвище Грудзінський, — відрекомендувався гість, зайшовши до кабінету. — Прошу, ось моє посвідчення…

Цільманек глянув на простягнутий документ.

— Та-ак, та-ак… Розумію, розумію. Власне, нічого не розумію, — кивнув Грудзінському на крісло. — Ніколи ще не було в нас жодних порушень, ніяких скарг на наше бюро. З якого побиту тоді цей люб'язний, але несподіваний візит?

Поручик уважно придивлявся до пана Альбіна. «Гладкий спритник, — подумав. — І я не зовсім певен, що тут під прикриттям гучно розрекламованого туризму не роблять якихось махінацій…»

— Даю слово, не збагну, чим пояснити цей візит. Бо якщо ви, пане капітан…

— Я поручик, — поправив Грудзінський.

— Яке це має значення! Скоро будете капітаном… Тим паче, якщо ваш візит стосується якоїсь туристичної поїздки чи місця екскурсії, то, будь ласка, прошу… Маємо таку можливість… — Цільманек підвищив голос.

Грудзінський знехотя всміхнувся.

— Вже кілька років я не можу скористатися зі своєї відпустки. Маю в запасі десь близько чотирьох тижнів, але служба… Та це, зрештою, не так важливо. — Грудзінський постановив, не втаємничуючи свого співрозмовника в подробиці, перейти до головного. — Отож ведемо певну справу, не пов'язану ні з діяльністю вашої установи, ні з її працівниками. Коротше кажучи, справа стосується порушення касових операцій у державному банку, який, до речі, обслуговує і ваш «Глобус». А ще коротше: касир зробив серйозні фінансові порушення. Хочемо звірити деякі розрахунки. Цим, власне, й пояснюється мій візит.

Цільманек з полегкістю зітхнув, що не пройшло повз увагу Грудзінського. Сказав:

— Я до ваших послуг.

— Буду вам вельми вдячний…

Скориставшись тим, що заступник керуючого виймав із шухляд столу та з шафи потрібні документи, поручик розповів придуману експромтом історію великої афери, яка нібито трапилась в банку.

— Чи ви бачили таке! — дивувався вдячний слухач. — І як ви це виявили?!

— Злочин завжди спливає на поверхню! — впевнено сказав Грудзінський. — А зараз, мабуть, оглянемо документацію. При нагоді прошу пояснити мені кілька питань.

Пан Цільманек, захоплений сенсаційністю події, ладен був дати найдетальніші пояснення. Переглянули квитанції та касову книгу, звіти про денні прибутки та видатки, обмінялися думками.

— Все ясно, — в голосі поручика зазвучали нотки вдячності. — Бачу, що для мене не буде питань, які б я не з'ясував із вашою допомогою. Але, може б, ми після загального перегляду взяли якийсь один конкретний день і розглянули його фінансові операції?

— Будь ласка, будь ласка…

— Хай це буде, скажімо… — завагався поручик. — Скажімо, вівторок. Позавчора…

— Чудово! Хай буде вівторок… Ось він, вівторок. — Цільманек розкрив теку із записами на потрібній сторінці. — Що саме вас цікавить? Може, краще взяти все по черзі…

Одержавши згоду, Цільманек перейшов до аналізу касових операцій.

— Позиція перша… Наш касир, як вам відомо, щодня здає гроші в банк. Але ми часто працюємо після обіду і навіть увечері. Інколи й до двадцять третьої години. Тоді, щоб не ризикувати на порожніх нічних вулицях, гроші не доставляються в банк, а зберігаються у нашому сейфі. Можливо, це й порушення інструкції, але життя вимагає. Та й трапляється таке, зрештою, дуже рідко.