Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 46

— Доповідаю, товаришу полковник… Прибиральниця… Тобто, я хотів сказати, покоївка… Вона прийшла прибирати кімнату Грюнна і нікого там не застала. Покоївки казали, що Грюнн, мовляв, знайшов собі у місті якусь любаску.

— Мене не цікавлять думки покоївок про приватні пригоди Грюнна, — нетерпляче перебив Рогаля. — А ви дозволили пошити себе в дурні. Як діти, хай вам чорт, як діти… — Був розчарований і злий. Тржаска і Зентара мовчали, відчуваючи, що справді припустилися помилки.

— І що ж тепер збираємось робити? — звертаючися з цим запитанням до Тржаски, Рогаля знову був спокійний і ввічливий.

— Нехай сержант повертається на своє місце до готелю, а я піду поговорю з Гірше, касиром відділу туристичного бюро «Глобус». Не можна, зрештою, — спробував він пожартувати, — обірвати всі нитки за один раз.

Арндт церемонно взяв елегантного паркера і підписався під угодою. Поруч поставив свій підпис і Бургер. Представники сторін усміхнулися самі до себе вже неофіційно і всі полегшено передихнули. Обидві сторони були глибоко переконані, що партнера загнано в пляшку. Бо хоч би там що казали про приязнь, спільні симпатії, а торгівля залишається торгівлею, і нічого так не тішить досвідченого крамаря, як підписання вигідного для себе контракту.

— Маю надію, — сказав директор фірми «Ліс», — що наші контакти розвиватимуться і надалі.

Німці не розуміли сказаних слів, але щойно гід у картатому піджаку переклав їх, шанобливо вклонилися. Польські господарі не лише висловили своє задоволення з нагоди підписання контракту, але й, узявши до уваги, що нині лише четвер, запропонували їм здійснити триденну прогулянку по Польщі.

— Всі витрати фірма бере на себе, — сказав нерозлучний провідник. — Пропонуємо оглянути Волю Желязову, місце народження Шопена, Неборув, Аркадію, Вілянув, з розкішним палацом польського короля Яна III Собеського, а потім поїдемо до Казимежа. Це справжнє казкове містечко, багате на художні та архітектурні пам'ятки доби Ренесансу.

Арндт і Бурге палко подякували за запрошення. Проте Арндт вніс невеличку поправку в програму подорожі:

— Маємо номери в готелі, то навіщо нам наражати вас на додаткові витрати. Краще, коли щовечора ми повертатимемось до Варшави…

Хоч представники «Лісу» й були здивовані, але прийняли пропозицію. Їхній подив був тим більший, що відмовлятися від запропонованих розваг не було у звичаях західних партнерів. Навпаки, вони, як правило, навіть не завжди делікатно допевнялися цього, вважаючи, що витрати на розваги повинні бути неодмінною часткою торгових коштів. А обоє німців, очевидно, належали до винятків.

В машині Арндт пошепки звірявся колезі:

— Ніч проти п'ятниці, ніч проти суботи й ніч проти неділі. Разом три ночі і три різні дівчини. Ах, дорогий колего Бургер! Це справжня поезія, це справжній рай — наш готель, де мешкаємо… Як тут чудово!

— Знаю, але з такої нагоди не скористаюся. — Бургер, очевидячки, не поділяв захоплення свого колеги. — А між іншим, ви вже одержали свою посилку із зіллям для гербарію?

Посилки не було, і це трохи засмучувало Арндта. І все ж, коли поверталися з обіду, знову обидва були в чудовому настрої. На Арндта чекала рудоволоса красуня. Йоася Жилетка познайомилася з «оленем» ще учора…