Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 17

— Так, тобто не можу розповісти… І дуже перепрошую, пане керуючий. — Гірше захлинувся від хвилювання. — Я мушу зараз вийти…

— Зараз вийти?.. — Тржасковський аж підскочив у кріслі. — Вийти, отак собі просто вийти? Під час роботи?

— Так. Лише на півгодини. Найбільше. Дуже прошу.

— А я не дозволяю, пане Гірше!

— Тоді я вийду без дозволу, пане керівник, — голос касира забринів несподівано твердо і рішуче. — Навіть якщо я не одержу в цьому кварталі премії…

— Робіть що хочете. Але й я змушений буду вчинити відповідно. — Тржасковський говорив сам до себе, бо ж двері за касиром уже зачинилися.

Гірше нетерпляче переступав з ноги на ногу. Коли нарешті над'їхало таксі, гукнув водієві адресу:

— На Скелясту! Якомога швидше…

Арндт і Бургер були вельми вдячні польським торговельним партнерам за гостинність і піклування. Номери, зарезервовані для них у готелі «Європейському», були обладнані справді комфортабельно.

Огрядний представник фірми «Ліс» хвалився: «У нас, панове, так завжди. Традиційна польська гостинність…» — Переконавшись, що вже досить компліментів, ще раз звернув увагу гостей на послужливість покоївки і досить безцеремонно затяг німців у таксі, що стояло напоготові біля готелю.

Та все ж він був добрий фахівець, і, правду кажучи, західнонімецькі комерсанти йому не імпонували. Згадалися окупаційні часи, прокинулась неприязнь до закордонних гостей. Але вираз його обличчя відразу сховався під маскою професійної привітності; в глибині душі мав надію, що зачарує покупців і продасть їм гриби третього гатунку за вигідну ціну.

Однак розмова, всупереч сподіванню, була нелегка. Комерсанти з Гамбурга не цікавилися товаром третьої категорії і, скривившись погірдливо, запропонували ціну значно нижчу, ніж він гадав.

— Що ж, якщо ви не купите… — директор фірми «Ліс» легко підвівся з фотеля, даючи зрозуміти, що шкодує часу на марні дискусії. — Маю надію, що нашу продукцію закуплять французи та англійці. У нас, власне, гостюють ще дві групи імпортерів, зацікавлених нашим товаром.

Арндт завагався.

— Втім, маємо ще цілий тиждень на детальні дискусії. Оглянемо зразки та рекламні матеріали…

— Напевно порозуміємося, — запевнив Бургер, який досі мовчав.

Офіційне прощання, що скінчилося домовленістю зустрітися наступного разу у вівторок, пройшло у холодній атмосфері, яку порушило хіба що несподіване прохання Арндта. Він запитав, чи не може придбати для себе кілька зразків а чи експонатів рослин — збирає-бо колекцію для гербарію. Отож був би вдячний…