Читать «Диверсія у гавані Фейюньган» онлайн - страница 31

1937 року з північного сходу, з Маньчжурії японці рушили в глиб Китаю. Знищуючи загони чанкайшістів, японські полки здобували місто за містом, провінцію за провінцією. І лише там, де рідну землю захищали комуністи — вороги Чан Кай-ші, загарбники були змушені зупинятись.

Очолюваний Мао Цзе-дуном Центральний Комітет Комуністичної партії Китаю запропонував диктаторові об'єднатись, щоб разом боротися проти іноземного ворога. Чан Кай-ші ненавидів комуністів значно сильніше, ніж японців. Але що він міг зробити в ті дні, коли його війська зазнавали поразки за поразкою, а комуністичні дивізії здобували перемогу за перемогою!

Чан Кай-ші не поскупився на запевнення в дружбі. Зціпивши зуби, він запросив у Ханькоу представників комуністів. Червоні командири мали навчати чанкайшістських генералів тактиці антияпонської партизанської боротьби.

Начальник Ма був в ті часи командиром взводу. З армією Хе Луна дійшов він до найближчих підступів до Пекіна, брав участь у з'єднанні з маньчжурськими партизанами: здавалося, вже недалеко кінець війни і повне визволення батьківщини від японців. Але все частіше й частіше надходили звістки про те, що. чанкайшістські генерали атакують війська комуністів з тилу. Чжоу Ень-лай, офіціальний представник комуністів при ставці Чан Кай-ші, провадив довгий рахунок цим нападам. Він повідомляв про численні факти, коли чанкайшістські вояки видавали ворогові місцезнаходження^ комуністичних військ, інформували противника про плани комуністів.

Під час другої світової війни, з розвитком воєнних дій на Тихому океані, Чан Кай-ші почав одержувати регулярну допомогу від США. Безперервним потоком надходили з-за океану зброя, боєприпаси, спорядження. Але все це було скероване головним чином не проти японців, а проти комуністів, формальним союзником яких Чан Кай-ші й надалі залишався. Заінтересовані імперіалістичні кола зрозуміло, знали про це і благословляли «генералісимуса». Вони постачали чанкайшістів суднами і літаками для перекидання військ, надсилали інструкторів.

В дні визвольної війни, яка закінчилась повним вигнанням чанкайшістів з материка, начальник Ма командував батальйоном. Зараз він згадав про один епізод давніх боїв. Батальйон Ма розгромив тоді два полки гомінданівців. З теплотою згадував він, як його сердечно поздоровив сам товариш Чжу Де.

Зараз співвідношення сил було до смішного несхожим. Вся округа — десятки тисяч чоловік — ловила двох диверсантів. Можна було зрозуміти нетерпіння голови рибальського кооперативу.

— Схопити їх, та й по всьому! — гарячився він.

— А ти знаєш, навіщо, вони прийшли? — питає рибалку секретар міського комітету. — Сьогодні схопимо їх, завтра прийдуть інші… Треба до кінця вияснити задуми бандитів.