Читать «Диверсія у гавані Фейюньган» онлайн - страница 23

Нога боліла, на лобі виступив холодний піт. Тепер ніщо не нагадувало колишнього бравого У Де-гуя. З допомогою Сун Да-луна він зробив собі перев'язку, скрикуючи від болю. Коли трохи полегшало, він жалібно промовив:

— А я таки справді не можу йти далі… Хіба ми з тобою не товаришували більш як рік? Сховай мене де-небудь на деякий час…

— Спокійніше, братику, — підбадьорив його Мічений. — Поки я живий, тобі хвилюватись нічого. Обстановка ускладнилася. Треба міняти план дій. Три чоловіки — велика мішень. Поки ще не розвиднілося, ми повинні розосередитись. — Мічений обійняв пораненого за плечі. — Ти тут з день відпочинеш. Місце надійне, рана не дуже серйозна. Приймеш ліки — на ранок полегшає. Завтра вночі ми тут поблизу зустрінемось.

Сун дістав карту, увімкнув загорнутий у червону ганчірку ліхтарик.

— Приблизно за три лі звідси на південний схід, за горою, — кумирня. Сигнал для зв'язку — тричі ляснути в долоні: один раз — гучно, два — тихо.

Відіславши Лі Вань-фа перевірити, чи не чутно погоні, Мічений сказав У Де-гую:

— Відпочинеш тут, сил наберешся, — він витяг з кишені коробочку. — Американці вміють виготовляти ліки… Приймеш і забудеш, що існує на світі біль. Прийми відразу дві штуки.

У Де-гуй поклав таблетки в рот. Лице його перекривилося.

— Гірко?

— Ніколи в житті не ковтав подібної гидоти!

— Нічого, зате швидко діє.

Раптом У Де-гуй зігнувся і притис руки до живота. Обличчя його спотворила гримаса болю. Він рвонувся до Міченого, витягнувши чіпкі, довгі пальці і бурмочучи щось нерозбірливе. Зуби У Де-гуя цокотіли… Але цей спалах енергії був останнім. Агент прихилився до стіни і, чіпляючися за каміння, почав опускатись на землю.

Коли Лі повернувся, Мічений стояв на колінах і обшукував кишені померлого.

— Рана виявилась смертельною. Хто б міг подумати? Отруєна куля. В американців є такі, чому б і комуністам їх не мати? А втім, коли б він потрапив до них живим, довелося б погано і йому, і… нам. — Він потяг Лі Вань-фа до виходу.

Дружба до гробу

Начальник Ма ще раз перечитав телеграму із Чандуня.

Трьох агентів, котрі прибули з Гонконга, було схоплено. Керівник групи помер через кілька хвилин від рани, одержаної під час перестрілки. Інші два чанкайшісти, очевидно, не знали про подробиці завдання. Їм було відомо лише те, що диверсія мала бути скерована проти гавані Фейюньган.

Начальник сховав телеграму і знову почав розглядати карту. Маленькі білі прапорці і позначки олівцем тіснили одне одного на тій частині карти, де були позначені скелі, що оточували бухту. На одному з прапорців був червоний хрестик. Значок цей стояв біля печери, куди на світанку собака привів двох прикордонників. Все те, що було знайдене на тілі У Де-гуя, лежало тепер в ящику стола начальника Ма. Але ніяких нових висновків зробити йому не пощастило.

Задзвонив телефон. Ма вислухав повідомлення і зробив нову позначку на карті. Півгодини тому Сун Да-лун і Лі Вань-фа пройшли недалеко від старої кумирні.

«І чого вони без пуття вештаються? — роздратовано подумав Ма. — Рано чи пізно Мічений повинен почати виконувати завдання.