Читать «Колекція професора Стаха.» онлайн - страница 51

— Адресу його… Можна адресу? — запитала нерішуче.

Козюренко тільки перезирнувся з Шульгою.

— Самі ще не знаємо, — відказав. — Але скоро дізнаємось. Неодмінно.

Коли свідків відпустили, полковник подзвонив і попросив замовити два квитки на літак до Адлера.

— На завтра, на ранішній, — наказав. — Обов'язково на ранішній, бо справа нагальна!

В Адлері Козюренка і Шульгу зустрів капітан Саная. Вони одразу вирушили в Піцунду.

— Райський куточок, — мовив, широко усміхаючись, Саная, наче сам був причетний до його створення. — У Піцунді нема гагринської вогкості. Там хмари лежать у горах просто над містом, а тут, дивіться, — простір!

Справді, мис вдавався глибоко в море, гори відступили, насуваючись на ріг невеличкими горбами лише з протилежного, гудаутинського боку.

З моря віяло прохолодою. Козюренку й Шульзі так кортіло викупатися. Вони заздро позирали на тих, що хлюпалися в морі. Та мусили одразу приступити до роботи.

Козюренко провів невеличку нараду з працівниками піцундської міліції. Вони одержали фотографії Спиридона Климунди і дістали наказ негайно затримати злочинця. На те, що Климунда прописався, було мало надії. І справді, паспортний відділ повідомив, що такого прізвища в їхніх списках нема. Дільничні інспектори і кілька оперативних працівників уже почали непомітно «прочісувати» курортників у селах Алахадзи та Літзава.

— І все-таки бути коло моря й не покупатися — гріх! — піддався спокусі полковник. — Навіть виконуючи службові обов'язки!

Вони довго плавали в теплому й дивовижно прозорому морі. Потім обідали — міліцейська машина повезла їх на птахофабрику, де в робітничій їдальні робили таких курчат-табака, яких, на думку начальника райвідділу міліції, не з'їси ніде, навіть у найкращих тбіліських ресторанах.

Курчата і справді були смачні, і до них пішла пляшка «гурджаані».

— Гарна робота, — зауважив Козюренко. — Їмо райську їжу і п'ємо чудове вино. Ну, що ж, і працівникам міліції випадають світлі дні…

Ввечері вони відвідали бар на горішньому поверсі комфортабельного шістнадцятиповерхового пансіонату. Тут було весело й гамірно. Цей настрій передався і працівникам міліції. Козюренко навіть запросив потанцювати молоду жінку, що сиділа за сусіднім столом.

А опівночі він уже вислуховував донесення оперативних працівників міліції і давав їм завдання на завтра.

На жаль, нічого втішного Козюренко не почув — на слід Климунди поки що ніхто не натрапив.

— Ну, добре, — резюмував полковник. — Повинен же він їсти й пити, — як думаєте?

— Ще б пак, — підтримав його Шульга.

— Уранці слід узяти під контроль усі ресторани, їдальні, шашличні, кафе. Також базари. Я вже не кажу про магазини й кіоски…

— Може харчуватися в хазяйки, — вставив хтось.

— Не виключено. Але ж удень повинен з'явитися на пляжі. — Шульга згадав учорашні слова Козюренка й додав — Бути коло моря й не викупатися — гріх. Правда, товаришу полковник?