Читать «Колекція професора Стаха.» онлайн - страница 50

— Ми розшукуємо небезпечного злочинця, — сказав Козюренко. — Знаємо, що звуть його Семеном, він курить цигарки «Любительські» і має погану звичку гасити недокурки об що трапиться. Чоловік років під тридцять, може, молодший, чорнявий, високий. Не виключено, що займається самбо. Ось, мабуть, і все, що ми знаємо. А у вас в кінці коридора, де курять, на підвіконні сліди від погашених цигарок…

У кімнаті запанувала тиша. Козюренко допитливо вглядався в обличчя присутніх.

— Семен? — нарешті перепитав один дружинник. — Здається, є такий Сеня…

— Маєш на увазі кого, — втрутився його сусіда, — того піжона?

— Справді, кого? — запитав Козюренко. — Семена, який курить «Любительські»?

— «Любительські», — сказав дружинник. — Точно, «Любительські»!

Другий хлопець пожвавішав:

— Так це ж наш тренер! — вигукнув.

— Який тренер? — занепокоївся голова місцевкому.

— Климунда, хто ж іще?

— Наш тренер з настільного тенісу, — пояснив голова. — З «Авангарду».

— Климунда? — перепитав Козюренко. — Семен Климунда? Чорнявий, високий?

— Так, — ствердив перший дружинник, — усе сходиться.

— Коли був тут востаннє?

— Та зараз у відпустці, — пояснив голова.

— Прошу тримати нашу розмову в таємниці, — попросив Козюренко. — Самі розумієте, чому. І дякую вам за цінне повідомлення.

Дружинники розійшлися, а Козюренко ще раз оглянув сліди на підвіконні. Вони добре збереглися. Треба негайно викликати експертів.

Отже, Климунда, Семен Климунда… Може, він, а може, й не він… Принаймні вони встановлять це ще сьогодні…

Полковник зайшов до приймальні й подзвонив до відділу кадрів управління місцевої промисловості, де перебував Шульга. Майор узяв трубку майже одразу, наче ждав. дзвінка.

— Йду, — відповів, вислухавши короткий наказ полковника, — вже спускаюсь…

Вони разом поїхали в товариство «Авангард», і через кілька хвилин Козюренко тримав у руках папку із справою Климунди.

— Климунда Спиридон Іванович… — прочитав голосно й звів очі на Шульгу… — Бачте, його звуть не Семеном!

— Молодь… — запобігливо сказав завідувач відділу кадрів. — Ім'я, мовляв, у нього несучасне… Хе… хе… Взяв і перехрестився на Сеню…

— Нам казали, що він у відпустці? — запитав Козюренко.

— Так, відпочиває.

— І де?

— Казав, що збирається на Чорне море. Хвилинку, треба попитати Таню. Здається, одержала від нього листівку…

— Давайте сюди вашу Таню! — пожвавішав Козюренко.

Таня Войнарук здивувалася, коли її почали розпитувати про Климунду. Кому яке діло, з ким вона листується? Почервоніла, і Козюренко зрозумів, що Климунда їй не байдужий. Він пояснив дівчині, що Семена Климунду спішно розшукує якийсь родич. Таню це задовольнило, і вона принесла листівку, яку одержала від Спиридона: висотні будинки на тлі синього моря й реліктові піцундські сосни…

Климунда повідомляв, що відпочиває добре і збирається пробути в Піцунді аж до початку вересня.

А ще через годину Балабан, перед яким розклали десяток фотографій різних чоловіків, упевнено тицьнув пальцем у картку, на якій був Климунда. Впізнали його також Зоя, Клара і Роберт. Зоя аж посвітлішала на обличчі.