Читать «Колекція професора Стаха.» онлайн - страница 19

Заради цієї колекції сьогодні і завітав Климунда до Іваницького.

— Кави хочеш? — запитав Омелян, сьорбнувши з чашки.

Климунда похитав головою.

— Діло маю, не до кави.

В Омелянових очах майнула іскра цікавості. Потягнувся по сигарети. Взявши собі, підсунув Климунді.

— А втім, — махнув рукою, — ти полюбляєш оту гидоту.

Спиридон розім'яв у руках дешеву «Любительську» цигарку. Звик уже до таких реплік і не реагував на них: кожен курить те, що йому до смаку. Він бачив навіть одного доктора наук, який димів «Паміром» і не соромився цього.

— То що ж у тебе за діло? — помовчавши трохи, запитав Омелян, і в його очах знову спалахнула іскра цікавості.

— Є невеличка пропозиція… Пам'ятаєш, ти казав мені про того професора? Ну, в якого ікони…

— Ну то й що?

— Я познайомився з одним хлопцем… Замки для нього не проблема… — Кажучи це, Климунда пильно дивився на Іваницького. Невже відмовиться? Адже ж любить гроші понад усе і має зважитися на ризик. — То можна цю колекцію…

— Звідки знаєш того хлопця?

— Навіщо тобі?

— Так, цікаво.

— Не знаєш, звідки такі беруться?

Іваницький задумався.

— Твоя пропозиція мені в принципі подобається, — мовив спроквола. — Вип'єш кави?

— Охоче… — полегшено зітхнув Климунда.

На підкладці кепки, загубленої злочинцем біля Окружного шосе, експерти знайшли кілька волосин. Уранці майор Шульга знав, що кепку носив чоловік тридцяти — тридцяти п'яти років, брюнет, який почав лисіти, і що він недавно підстригався. Майор навіть знав групу його крові.

Коло пошуків одразу звузилося. Грабіжник був з Вишнянки, певно, будівельник, десь сорок другого року народження. З усього видно, що він добре знав місцевість. Це й давало підстави зробити висновок, що злодій або родом з Вишнянки, або колись мешкав у цьому селі, чи, зрештою, просто вивчив підходи до шосе і привіз таксиста саме сюди. Та все ж Шульга зупинився на першій і найімовірнішій версії: будівельник з Вишнянки.

Весь день майор просидів із дільничним інспектором Вільченком, вивчаючи список мешканців селища. Виявилося, що серед них було багато будівельників — десятки мулярів, штукатурів, столярів…

Поступово список зменшувався… Спочатку викреслили всіх зовсім молодих і літніх. Потім Вільченко, який знав кожного мешканця Вишнянки, — працював тут півтора десятка років, — викреслив усіх білявих. Поза підозрою були ще двоє.

— Володимир Пухов, — пояснив Вільченко майорові, — разом із жінкою чотири дні тому поїхав на Азовське море. А оцей, Мазуренко, — вже два тижні в лікарні.

У списку лишилося четверо…

… Вільченко йшов попереду, а Шульга з оперативником у цивільному на деякій відстані за ним. Дільничний тримав під пахвою портфель… Вони домовились, що Вільченко заходитиме в будинки, нібито для перевірки паспортного режиму, зазиратиме в домові книги й непомітно з'ясовуватиме, де перебувала позавчора ввечері підозрювана особа.

Далі треба було діяти, враховуючи, що хтось із чотирьох має зброю і може застосувати її.

З першої хати Вільченко вийшов досить швидко. Повідомив: Казанцев у відрядженні. Вже другий тиждень. Їхня бригада щось монтує в Конотопі.