Читать «Риторика: загальна та судова» онлайн - страница 173

27. Scribitur ad narrandum, non ad probandum.

Пишуть, щоб розповісти про щось, а не для того, щоб бути похваленим.

Так Квінтіліан визначає завдання історії і красномовства (тобто всі стильові прийоми і досконалість форми мають бути підпорядковані основній меті — змістовності й переконливості твору).

28. Silentiitutumpraemium.

Нагорода за мовчання (завжди) гарантована.

Пор.: Мовчи, глуха, менше гріха. Хто уміє мовчати, той у збитку не буде.

Ця сентенція була надзвичайно популярною у давніх греків і римлян, її приписують Сімоніду Кеоському, нею користувалися також Арістід, захищаючи Перікла. За свідченням Плутарха, імператор Октавіан Август завжди охоче звертався до неї. Валерій Максим вважає, що наведена сентенція належить Ксенократу, який завжди мовчав, коли всі висловлювалися. Коли його запитали, чому він мовчить, він нібито відповідав: «Коли я говорив, то потім завжди жалкував, а коли мовчав — ніколи».

29. Stultusstultaloquitur.

У дурня і мова дурна.

Пор.: Дурний дурне й говорить. Що не скаже, то все півтора людського.

30. Unum os, duas autem aures habemus, ut plus audiamus, minus

dicamus.

Ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати і менше говорити.

Пор.: Менше говори, більше вчуєш.

Цими словами стоїк Зенон звернувся до надмірно балакучого юнака.

31. Verbamovent, ехеmplіа trahunt.

Слова спонукають, приклади захоплюють. Пор.: Слово спонукає, приклад підіймає.

32. Usus — ius et norma loquendi.

Звичай — закон і норма мовлення.

Пор.: Закони мови. Норми мовлення.

Поділяючи думку давньогрецьких філософів і граматиків, Горацій цілком слушно зауважує, що закони і норми мовлення встановлюються протягом віків у процесі мовної практики, яка завжди спирається на звичай і традицію.

33. Verbavolant, scriptamanent.

Слова відлітають, написане залишається.

Пор.: Звук смертний, літера безсмертна. Що написано пером, того не виволочеш і волом. Як напише писака, то не злиже й собака.

Наведений вище афоризм зустрічається в багатьох новолатинських текстах, починаючи з XV ст. Думку про те, що написаного не можна змінити або не слід змінювати, знаходимо в численних латинських крилатих висловах.

34. Verbispugnas, nonre.

Ти воюєш словом, а не ділом.

Пор.: Язиком сяк і так, а ділом ніяк.

Про те, що воювати слід не словами, а зброєю, написав ще Гомер, розповідаючи про Енея, який, вступаючи у двобій з Ахіллом, промовив: «Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш».

35. Vivavoxalitplenius.

Живе слово краще виховує.

Пор.: Вчи дитину не штурханцями, а хорошими слівцями.

Можна розуміти фразеологізм «віва вокс» і як «живий голос», «усна мова» (тобто, «усна мова краще виховує»). Як твердив Пліній Молодший («Листи»), «завжди є можливість читати, однак не завжди — можливість слухати. До того ж живий голос набагато сильніше, як-то кажуть, зворушує.

4.2. Юридичні афоризми з римського права *

* Друкується за виданням: Юридичні терміни і вислови (афоризми) з римського права. — К., 1973. - С. 28-71.

1. Accessioceditremprincipal.

(акцессіо цедіт рем прінсіпал) Придаток поділяє долю головного. Принадлежность следует судьбе главной вещи.