Читать «Великий день інків» онлайн - страница 148

Юрій Дмитрович Бедзик

Запала пауза. Розмова, власне, закінчилася. Все ясно. Німецький друг зважився на цю зустріч тільки для того, щоб застерегти Крутояра: згоджуйтесь на примхливу забаганку його дурнуватого шефа, не виявляйте спротиву, не входьте з ним ні в які суперечки. Ну й прекрасно! Хай собі пишуть духівниці, хай мріють про світове панування. Такі безглузді ідеї ми вже чули. Аби скоріше вирватися на волю. Одне ще хотілося взнати Крутоярові, і він запитав не без видимої цікавості:

— Ми побачили тут розкішний палац і за ним ціле містечко, яке було побудоване, без сумніву, десь в середині минулого століття. На сьогодні це абсолютна старовина. Але нас здивувало те, з якою старанністю цей палац і це містечко утримуються в порядку. Чому там ніхто не живе? Чому німецька колонія не розташувалася в дорогих і достойних кожного чесного німця апартаментах? (Це було мовлене Крутояром, звичайно, для тих, хто його підслуховував!)

— А все тому ж, — мовив багатозначно Бартель. — За ідеєю мого високошановного шефа, тут буде колись столиця світової імперії.

— Так, світової імперії! — вражено вигукнув Крутояр, але не дав волі своїй іронії.

— Сьогодні це звучить смішно, як анекдот для багатьох скептиків, які не знають генія професора Ортеля. Але невдовзі скептицизм поступиться місцем захопленню. — Німець говорив з натхненням, він весь був немов у палкому екстазі, хоча його гарні, розумні очі й далі поблискували глузом. — Сюди зійдуться життєдайні нитки світової імперії Ортеля. І тоді розкішний палац, який ви, до речі, дуже необережно наважилися оглянути без нашого дозволу! — стане центром світової системи Ортеля, центром його мудрого керівництва, духовності і майбутньої цивілізації! Я вірю в це, я знаю: так буде!

Прощаючись, німець знову вклав у долоню Крутояра папірець. Відчувалося: цього разу щось більше, ціле послання. Крутояр затиснув його в жмені і непомітно засунув до кишені.

Через кілька хвилин вони всі гуртом читали його в професоровім кабінеті:

“Найперше запам’ятайте: цей лист повинен бути знищений негайно після прочитання. Негайно! По можливості спалений! Але кожне слово в ньому — то мій святий вам наказ, святе моє благання. Хто я? Чому наважуюся на таку відвертість з вами? Ортель — злий геній, якого я тримаю під контролем уже десять років. Свою нелегку місію я перейняв з рук мого батька. Мій батько виїхав разом з Ортелем з Берліна в кінці квітня 1945 року. То був рік ганьби нацистської тиранії. Рік припинення всіх Ортелевих робіт, які він тягнув до останнього дня існування кривавого рейху. Знайшовши собі притулок в нетрях Оріноко, Ортель, одначе, вирішив, що в нього є шанс врятувати втрачене і почав роботу над новою зброєю. Сорок років він сидів в своїй лабораторії, виношуючи ідею нової суперпотужної бомби. Мій батько, чесний німець і патріот, одразу збагнув, що геній Ортеля здатен на страшне. Уже з його перших накреслень стало ясно: він готує вибуховий пристрій в сотні й тисячі разів могутніший за водневу бомбу. Так, за водневу! Однією такою бомбою Ортеля, якщо вона, не дай боже, з’явиться на світ, можна буде знищити цілий континент. І тоді мій батько пішов на священну самопожертву І, втершись в довіру до цього генія-дикуна, вирішив контролювати його дії. Мій батько був здатен на все: навіть на те, щоб в разі, якби Ортелю вдалося змайструвати свою супербомбу, підірвати себе разом з Ортелевою лабораторією і самим Ортелем. Тепер я замість батька. Я стежу за ним, тобто за своїм шефом, за своїм генієм і вселюдським лихом. Але ось виникла загроза: Ортель, неспроможний втілити свою ідею в життя на практиці — накреслення бомби виявилися надто складними, — готовий передати її схему, її технологію, її принцип розвідці відомої вам північної держави. І тому я хочу просити вас допомоги, я хочу через вас передати заклик до знищення Ортелевого пекельного гнізда. Кому передати? Чесним людям республіки, тим, хто завдасть удару по генеральській хунті. Я чув, що сили опору вже готові до дії. Дай бог, щоб вони перемогли. Просіть їх, благайте, переконуйте всіма засобами, що в надрах німецької колонії на Оріноко визріває смерть всього людства. Молю вас про це і заклинаю Всевишнього стати вам у поміч! Ваш вірний друг”.