Читать «Піраміда Сонця» онлайн - страница 3

суворий і днедавній світ Марса, над супутниками якого тривалий час тяжіла підозра, що вони штучні;

загадкового велетня, який носить ім’я богів: об’єм Юпітера у 1310 разів більший, ніж об’єм Землі;

унікальне диво Всесвіту — планету Сатурн, окільцьовану фантастичною короною, довжина якої сягає мільйона кілометрів;

єдину із всіх планет, вісь обертання якої не просто нахилена, а буквально лежить «на боці» у площині своєї орбіти, чим і пояснюються її багаторічні дні і ночі, — Уран;

планету, відкриту «на кінчику пера», — Нептун;

холодний і непривітний світ Плутона — останньої із дев’яти планет (та чи останньої?), куди сонячне проміння доходить через п’ять з половиною годин;

чисельну сім’ю внуків Сонця — природні супутники планет;

планети-ліліпути, яких у Сонячній системі налічується не менше ста тисяч, однак разом узяті вони не становлять і однієї тисячної частки маси Землі.

Скільки й світить Сонце, людина прагнула збагнути довколишній світ. Вона задивлялася в заобрійну далечінь, йшла туди І відкривала нові краї і землі. Великий мандрівник-мореплавець сучасності Тур Хейєрдал писав: «Людина навчилася ставити вітрила раніше, ніж сідлати коня. Жердину й весло вона почала використовувати на річці і на морі раніше, ніж колесо — на суші». Справедливі слова! Та ще раніше від винайдення весла і колеса людина подивилася на небо і, вловивши зоряний блиск космосу, пройнялася жагучою мрією проникнути туди. Цим дерзновенним поривом вона живе і сьогодні. Як колись освоювала незвідані острови, архіпелаги і континенти рідної планети, так і зараз, сягнувши за межі Землі і посилаючи у космічні безодні своїх автоматичних розвідників, прагне вивчити інші планети великого дому Геліоса. І на цьому шляху кристал небес їй не перепона. На цьому шляху нам світить Сонця лик.

МЕРКУРІЙ:

«Я — вісник неба, посланець богів»

Кур’єр Олімпу

Найближча до Сонця планета знана людям з давніх-давен. Ще в IV столітті до нашої ери, коли відомим планетам давали «божественні» імена, римляни назвали її Меркурієм, греки — Гермесом. Ці імена тотожні.

В еллінській міфології Гермес — син Зевса і німфи Майї. Вісник богів, сам бог торгівлі й ремісництва, опікун мандрівників. Своїм чарівним жезлом міг насилати сон на людей і богів чи будити їх зі сну. Супроводив душі померлих в останню путь — до підземного світу. Неперевершений у спритності і красномовності.

Гонець, вістун, кур’єр, дозорець, ординарець самого егідодержавного Зевса, він мав силу-силенну обов’язків і доручень. Згадаймо, як він чудово порятовує легендарного Одіссея, коли той, повертаючись додому, потрапив на острів Ееї, де жила дивна богиня, черівниця Кіркея. Ось як про це розповідає сам Одіссей:

«…Взявши зброю, я подався до лісу. Пойнятий тривогою за долю своїх товаришів, незчувся, як опинився у глибокому яру, неподалік од дому підступної богині.

Несподівано з-за дерева вийшов мені назустріч прегарний стрункий юнак із золотим жезлом. Я вкрай збентежився, бо впізнав вісника богів і покровителя подорожніх — всюдисущого Гермеса. Взявши лагідно мене за руку, він промовив: