Читать «Дивовижна одіссея Феді Кудряша» онлайн - страница 13

Лисий, з поголеною головою чоловік у великих рогових окулярах підійшов і став поруч з Федею, а біля нього хлопчик приблизно такого ж віку, як Кудряш.

— Дивись, тату, — крикнув хлопчик, — он там, праворуч, підводний човен!

Федя повернув голову. Справді, віддалеки йшов у відкрите море підводний човен. Дивно, як Федя його не помітив.

Це ж, мабуть, атомний? Га? — допитувався хлопчик.

— Авжеж, атомний, — втрутився в розмову Кудряш. — Он бачиш, який корпус — схожий на краплю. А в звичайних, простих човнів він, як сигара. Та й ходовий мостик ом який височенний. Взагалі, підводні човни бувають торпедні, мінноторпедні, ракетоносці і спеціального призначення.

— Чи ба, все він знає! — здивовано мовив лисий чоловік.

А хлопчик тим часом допитувався:

— А що значить човни спеціального призначення? Які вони?

— Транспортні… Радіолокаційного дозору… Ще човни ділять на великі, середні й малі,— пояснював Федя. — Це залежно, яка в них тоннажність. Коли більше як тисяча тонн, то великий, від п'ятисот до тисячі — середній. А є й карликові — всього на тридцять тонн, їх навіть літаками перевозять, куди слід.

— А атомний кращий?

— Звичайно. Нещодавно загін наших підводних човнів на великій глибині обійшов навколо світу. І жоден човен ні разу не сплив. Вони, коли хочеш знати, місяцями можуть не спливати на поверхню. І швидкість у них під водою до тридцяти вузлів. Уявляєш, що це за швидкість, коли ось цей корабель, де ми з тобою, проходить за годину тільки по двадцять вузлів.

Феді дуже хотілось розповісти хлопчикові про історію розвитку підводного суднобудівництва, про те, що перший у світі підводний човен побудував у 1720 році талановитий самоук, простий російський селянин Юхим Никонов з підмосковного села Покровського. Никонов же винайшов і виготовив водолазний костюм із шкіряним шоломом і склом для спостережень під водою. Звісно, скафандр був шкіряний з тієї причини, що про гуму на ті часи ще ніхто не знав. Винахідник Гудьєр одержав її тільки в середині дев'ятнадцятого століття, нагріваючи каучук із сіркою.

Міг би розказати Федя і про те, як 1834 року, теж у Росії, було збудовано перший залізний (броньований) підводний човен. Його досить успішно випробували на Кронштадтському рейді. Новинкою була колінчаста підйомна труба з дзеркалом—прообраз сучасного перископа, — що дозволяло, перебуваючи під водою, вести спостереження за поверхнею моря… Російські ж корабели перші застосували стиснене повітря на підводних човнах.

Та розповідати про все це зараз було просто недоречно. «Ще подумає, ніби я хизуюся. Та й на мене ж чекають».

Він знайшов батька і Віктора Івановича на тому ж місці, звідки пішов.

— Тату, я бачив підводний човен! Атомний! — збуджено вигукнув Федя.

— Мабуть, готуються до параду, — сказав Віктор Іванович. — Через два тижні — День Військово-Морського Флоту.

— Ми ось із Федьком, як справжні моряки, так склали свій, маршрут, щоб на той час бути в Севастополі,— посміхнувся Євген Михайлович.

— Добре вирішили, — кивнув Віктор Іванович і додав поспіхом: — А втім, чого ми стоїмо? Ходімте до мене в каюту.