Читать «Дивовижна одіссея Феді Кудряша» онлайн - страница 12
Веніамін Юхимович Росін
— Запасу пального йому вистачає на рейс у вісім тисяч миль, тобто десь близько п'ятнадцяти тисяч кілометрів… — Віктор Іванович зніяковіло подивився на хлопчика: — Пробач мені, Федю, я за професійною звичкою захопився й пояснюю по-іспанськи. Ти ж, певно, нічого не зрозумів?
— А ви не турбуйтесь, — мовив за Федю батько, — він досить добре володіє іспанською.
— О, це чудово! — заспокоївся гід і взявся знайомити далі старшого й молодшого Кудряшів із даними корабля. Федя ловив його слова, названі цифри і в думці порівнював з тими, що досі знав з літератури.
«Головна силова установка, так би мовити двигун корабля, — двадцять одна тисяча кінських сил… Таку потужність мають триста «Волг», разом узяті! Цілий автопарк великого міста… Швидкість — двадцять вузлів за годину, тобто тридцять вісім кілометрів… Звичайно на світі є й більші кораблі. Взяти хоч би англійську «Куїн Мері». Завдовжки — триста чотирнадцять і завширшки — тридцять шість метрів. Парова турбіна в цього лайнера на двісті тисяч кінських сил. «Іван Франко» не рекордсмен ні за розмірами, ні за швидкістю: та все ж, як каже гід, це прекрасний сучасний корабель».
Тим часом Віктор Іванович на хвилину замовк.
— Ось такі загальнотехнічні й морехідні дані нашого теплохода, — сказав він на закінчення і додав — А тепер, будь ласка, ходімте на корабель.
Розділ четвертий
ПА БОРТУ ТЕПЛОХОДА
Зблизька лайнер здавався ще більшим, ніж з набережної. Феді довелось високо задерти голову, щоб побачити шлюпкову палубу.
Біля трапа стояв на вахті, далебі, не атлетичний на вигляд матрос.
«Такий маленький худорлявий, а моряк, — не без осуду подумав Федя. — Втім, чого тут дивуватися? Скоро, мабуть, і в окулярах матросів зустріну».
Вони зійшли по трапу, всі троє, і попали на палубу для прогулянок. її було надраєно до блиску. Федя мимохіть глянув на свої сандалети. Ні, нічого, чисті. Де ж бо їм було запилитись? Летів літаком, їхав тролейбусом. Ех-хе-хе… В Ялті пройшли он по набережній, може, з кілометр, не більше.
— Тут, на прогулянковій палубі, — знову входячи в свою роль, промовив Віктор Іванович, — розташовані пасажирські каюти. На теплоході їх, до речі, понад чотириста. Це з тими, що й для команди. Тепер подивимось далі…
Та Феді не хотілось бігти так от бігцем, він хотів детальніше ознайомитися з прогулянковою палубою.
— Добре, Федько, — не перечив батько, — іди дивись, а ми тебе гут зачекаємо, — і він сів у шезлонг.
Кудряш перейшов на другий бік прогулянкової палуби. Перед ним була синя, вся у сонячних блискітках морська просторінь. Рибальська шаланда з туго надутим вітрилом, ледь накренившись на лівий борт, виходила в море.
Здіймаючи каскади спіненої води, один за одним на великій швидкості мчали прогулянкові катери на підводних крилах. Вони пройшли неподалік теплохода, за якихось півтора кабельтових, і Федя встиг помітити на одному катері зовсім невеличку дівчинку з білим бантом.
Звісно, Федя нічого не мав проти цієї дівчинки, та все ж йому знову стало прикро: все-таки море є море, а не бульвар для прогулянок.