Читать «Вінні-Пух» онлайн - страница 72

— Авжеж, я посковзнувся. Коли ти стоїш на слизькому березі Річки і хтось зненацька тебе пхне у спину, ти неодмінно посковзнешся. Хіба може бути інакше?

— Але хто ж це зробив? — спитав Крихітка Ру.

Іа-Іа не відповів.

— Мабуть, то Тигра,— знервовано сказав Паць.

— А як, по-твоєму, Іа,— спитав Вінні-Пух,— то був жарт, чи хтось ненавмисне?..

— А я не встиг подумати, Пуше. Навіть на дні Річки я не встиг себе запитати: "Що це — дружній жарт чи якась випадковість?" Лиш коли я виплив на поверхню, то впевнено сказав: "Мокра справа". Якщо ви тямите, до чого я веду.

— А де був Тигра? — спитав Кролик.

Але перш ніж Іа встиг відповісти, за спиною в них затріщав очерет, і звідтіля вийшов Тигра.

— Привіт товариству! — весело сказав Тигра.

— Привіт, Тигро,— сказав Крихітка Ру.

Кролик раптом страшенно набундючився.

— Тигро,— врочисто мовив він,— скажи по-чесному, що оце щойно сталося?

— Коли щойно? — спитав Тигра, трохи зніяковівши.

— Коли ти пхнув Іа й він упав у Річку.

— Я не пхнув.

— Ні, ти пхнув,— понуро буркнув Іа.

— Ні, не пхнув. Я чхнув. Не "п", а "ч" — ап-чхнув. Мені просто закрутило в носі, а я випадково стояв позаду Іа-Іа й сказав: "Гррррра-а-а-апчччч-хи!!!"

— Що з тобою? — спитав Кролик, допомагаючи Пацеві підвестися з землі й обтрушуючи його.— Не треба лякатися, Пацю.

— Це я з несподіванки,— тремтячим голосом промовив Паць.

— Бачите, а каже не пхнув! — озвався Іа-Іа.— А це що? Отак зненацька лякати! Дуже неприємна звичка. Мені байдуже — хай собі Тигра живе в Лісі,— вів далі Іа-Іа,— бо це великий Ліс і в ньому є вдосталь місця і для плигання, і для чхання. Але я не розумію, чому він повинен приходити в мій крихітний закуток Лісу, щоб мене пхнути? Головне, що в моєму закутку немає нічого вартого уваги. Звісно, для тих, кому смакує холод, сирість та колючки, він має свої принади, але в усьому іншому — це зовсім непримітний куточок, і якщо кому забагнеться пха...

— Я не п-хав, я ч-хав,— уперто сказав Тигра.

— А хто тебе зна,— сказав Іа-Іа,— на дні Річки в цьому важко розібратися.

— Отож-бо й воно,— сказав Кролик.— Це все, що я можу сказати з цього приводу... Ага, ось іде сам Крістофер Робін, нехай скаже він.

Крістофер Робін наближався до Мосту в такому сонячному й безхмарному настрої, ніби, наприклад, двічі по дев'ятнадцять — це просто дрібниці, і думав про те, що коли він стане в такий день на нижню поперечку і перехилиться над Річкою, яка повільно тече кудись у далечінь, то він одразу дізнається про всевсе на світі, і тоді він все це розповість Пухові, який поки що знає не все на світі.

Та коли Крістофер Робін підійшов до Мосту й побачив усіх своїх друзів, він зрозумів, що сьогодні день не такий, а геть зовсім інший, — день, коли щось треба зробити.

— Отже, справа така, Крістофере Робіне, — почав Кролик, — Тигра...

— Ніякий не Тигра, — заперечив Тигра.

— Хоч так, хоч сяк, а я опинився там, — сказав Іа-Іа.

— Але ж він, мабуть, не хотів цього,— сказав Пух.

— Він просто такий стрибучий,— сказав Паць, — і нічого не може із собою вдіяти.

— Тигро, ану, спробуй апчхнути на мене! — запищав Крихітка Ру. — Іа, зараз Тигра спробує апчхнути на мене, як на тебе. Пацику, як ти гадаєш...