Читать «Вінні-Пух» онлайн - страница 28

"Ну, гаразд,— сказала вона сама собі подумки,— якщо вони такі, то й я буду така. Тільки тепер не вони з мене, а я з них покепкую!"

— Ну, любий мій Ру,— сказала Кенга, витягнувши Паця з кишені,— час нам спатки.

— Ага! — сказав Паць, силкуючись вимовити це "ага!" якомога краще. Але після такої Стрибастої Подорожі "ага!" вийшло не дуже вдале, і Кенга, мабуть, не зрозуміла, що воно мало означати.

— Спершу цюпці-люпці,— сказала Кенга веселим голосом.

— Ага! — повторив Паць, тривожно нишпорячи очима й шукаючи друзів. Та друзів тут не було. Кролик сидів у себе вдома й любесенько грався із Ру, відчуваючи, що з кожною миттю все дужче й дужче любить Крихітку Ру, а Пух, якому враз заманулося стати Кенгою, ще й досі стрибав на піщаній галявці посеред Лісу.

— Не знаю, як краще,— сказала Кенга ніби в глибокій задумі,— може, сьогодні тобі зробити холодну ванну? Адже ти дуже любиш холодну водичку, га, любий мій Ру?

Паць, який узагалі не терпів ніяких ванн, затремтів від обурення й, зібравши усю свою хоробрість, рішуче сказав:

— Кенго! Я бачу, настав час поговорити відверто!

— Який же ти смішненький та дурненький, любий мій Ру,— сказала Кенга, наливаючи у ванну воду.

— Я не Ру! — голосно сказав Паць.— Я Паць!

— Так, любий, так,— лагідно сказала Кенга. — Хіба я заперечую? Бач, яке розумне — і голосок уже навчилося підбирати — ну чисто тобі Паць! — вела вона далі, дістаючи з полиці великий брусок жовтого мила. — Ну, чим ти мене ще потішиш?

— Хіба ти не бачиш? — зарепетував Паць.Очей у тебе немає чи що? Подивися ж на мене!

— Та я дивлюся, любий мій Ру, дивлюся, — сказала Кенга суворо.— А от ти, бачу, забув ся, що я тобі вчора казала про блазнювання. Якщо ти будеш викаблучуватися й далі, мов той Паць, то, коли виростеш, станеш схожим на Паця, і тоді про це дуже-дуже пожалкуєш. А тепер — гайда у ванну і не дратуй мене, бо ти мене знаєш!

Не встиг Паць навіть зойкнути, як уже опинився у ванні.

Кенга заходилася щосили терти його великою кудлатою мочалкою.

— 0-йо-о-о-й! — верещав Паць.— Відпусти мене! Я ж Паць!

— Не роззявляй рота, серденько, бо наковтаєшся мила,— сказала Кенга.— От бач! Що я тобі казала?

— Ти... ти... ти це зумисне зробила,— забулькотів Паць, тільки-но спромігся заговорити.

Але нараз рота йому затулила мочалка.

— Отак, мій любий, отак, коханий, хоч тепер помовч,— сказала Кенга, але за хвилину вона вже витягла Паця з ванни і дбайливо витерла м'яким рушником.

— А тепер,— сказала Кенга,— вип'єш свої ліки і можеш спатки.

— Я-я-я-які ще ліки? — пробелькотів Паць.

— Риб'ячий жир, щоб ти виріс великий та сильний, моє серденько. Адже ти не хочеш бути таким малесеньким, як Паць, не хочеш? Ото ж бо!

У цей час хтось постукав у двері.

— Прошу, — сказала Кенга, і до кімнати увійшов Крістофер Робін.

— Крістофере Робіне! Крістофере Робіне! — жалісно загукав Паць.— Скажи Кензі, хто я такий. Вона весь час каже, що я — Крихітка Ру! А я зовсім не Крихітка Ру, правда?