Читать «Вінні-Пух» онлайн - страница 21

І він неквапливо підвівся з землі. Та раптом Пух усе пригадав. Адже він з'їв подарунок!

— Гай гай! — скрушно похитав головою Пух.— Ну що тепер робити? Треба ж подарувати бідолашному Іа бодай що-небудь! 0-хо-хо!

Зопалу Пух навіть не знав, куди спрямувати свої думки.

Та згодом він подумав:

"Усе-таки це дуже гарний горщик, хоча в ньому й немає меду. Якщо я гарненько його помию і попрошу когось написати збоку "Вітаю з днем народження", то Іа зможе тримати в ньому що захоче. Це буде корисна річ!"

У цей час Пух саме проходив через Дрімучий Праліс, де жила Сова, і вирішив завітати до неї в гості, бо про Сову ходила слава, що вона страх яка грамотійка.

— Доброго ранку, Сово! — сказав Пух.

— Доброго ранку, Пуше,— сказала Сова.

— Вітаю тебе з днем народження Іа і зичу тобі багато-багато щастя,— сказав Пух.

— Он як? — здивувалася Сова.

— Саме так. А що ти, Сово, хочеш йому подарувати?

— А ти, Пуше, що хочеш йому подарувати?

— Я несу йому на дарунок Корисний Горщик, в якому можна тримати все, що заманеться. А тепер я хочу тебе попросити...

— Ось цей? — спитала Сова і взяла з Пухових лапок горщика.

— Ось цей,— сказав Пух.— І я хочу тебе попросити...

— У ньому тримали мед,— сказала Сова.

— У ньому можна тримати що завгодно,— серйозно сказав Пух.— Це дуже-дуже корисна річ. І я хотів попросити тебе...

— А ти узяв би та й написав на ньому: "Вітаю тебе з днем народження".

— Так про це ж я й прийшов тебе просити! — сказав Пух.— Бо мій правопис якийсь кульгавий. Узагалі він гарний правопис, тількиот чогось трохи накульгує, і букви заскакують не на свої місця... Ти напишеш на ньому "Вітаю з днем народження"? Добре? Дуже тебе прошу!

— Просто чарівний горщик! — сказала Сова, оглянувши його з усіх боків.— А можна, я його теж подарую? Спільно від тебе й від мене.

— Ні,— сказав Пух.— Це ти погано придумала. Краще давай я спершу його помию, а тоді ти все на ньому напишеш.

Пух добре вимив горщика і насухо його витер, а Сова тим часом слинила кінчик свого олівця й думала, як пишеться "день народження".

— Пуше, а ти вмієш читати? — спитала вона не без тривоги в голосі.— От, наприклад, у мене при вході висять таблички під дзвоником та під дзвіночком. Усі написи там зробив Крістофер Робін! Ти їх прочитав?

— Розумієш, коли Крістофер Робін сказав мені, що там написано, тоді і я зміг прочитати,— відповів Пух.

— Чудово! Я також скажу тобі, що тут, на цьому горщикові, написано, і тоді ти зможеш прочитати! І Сова взялася писати... Ось що вона написала:

"ВИТА ТЮ ТИ БЕ ЗИДНЕМ НАРО ЖНЯ ВНЯ"

Пух із захопленням подивився на цей напис.

— Я тут написала "Вітаю тебе з днем народження",— недбало пояснила Сова.

— Оце напис! Усім написам напис! Та ще й який довгий! — із глибокою повагою сказав Пух.

— Ну, якщо тобі сказати вже геть усе, то насправді тут написано так: "Вітаю тебе з днем народження. Бажаю щастя. Твій Пух". Я не пожаліла олівця, бачиш, скільки стерлося!

— Бачу. Ого! — сказав Пух.

А тим часом Паць устиг збігати до себе додому й узяти повітряну кульку для Іа. Він міцно обхопив її лапками, притис до грудей, щоб вітер, бува, не заніс її в небо, і помчав до струмка, аби прибігти на місце раніше за Пуха. Йому страшенно кортіло найпершим піднести осликові дарунок, щоб усі подумали, ніби Паць згадав про день народження Іа сам, без сторонніх підказок.