Читать «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» онлайн - страница 165

Хто його в мене забрав? За яким правом? Принесли повістку з червоною смугою дев’ятнадцятого жовтня тисяча дев’ятсот вісімдесят шостого року...

(Приносить альбом. Показує весільні фотографії. І коли вже збираюся прощатись, вона мене перепиняє).

Як мені далі жити? Я вам не все... Не до кінця... Я була щаслива... Несамовито. Є тайни... Може, не треба мого імені. Молитви читають у тайні. Подумки... (Вмовкає). Ні, назвіть ім’я! Богові нагадайте... Я хочу знати... Я хочу збагнути, нащо нам даються такі страждання? За що? Попервах було здавалося, що в мене після всього в погляді щось темне з’явиться. Чуже. Я не витримаю... Що мене врятувало? Виштовхало назад до життя? Повернуло... Мій син... Я маю ще одного сина. Нашого з ним першого сина... Він давно хворий... Він виріс, але світ бачить по-дитячому, очима п’ятилітнього хлопчика. Я хочу тепер бути з ним. Мрію поміняти квартиру ближче до Новинок, там у нас психіатрична лікарня. Усе своє життя він живе там. Такий лікарський вирок: щоб жити, він мусить бути там. Я їжджу туди у вихідні. Зустрічає мене: «А де папа Міша? Коли прище?» Хто в мене ще таке спитає? Чекає його.

Будемо разом із ним чекати. Я читатиму пошепки свою чорнобильську молитву... А він — дивитиметься собі на світ дитячими очима...»

Валентина Тимофіївна Апанасевич,

дружина ліквідатора

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГА

«...Київське бюро подорожей пропонує туристичні поїздки в Чорнобиль...

Розроблено маршрут, який починається з мертвого міста Прип’ять: туристи оглядають покинуті багатоповерхові будинки з почорнілою білизною на балконах і дитячими візочками. Колишню міліцію, лікарню й міськком партії. Тут іще збереглися гасла комуністичних часів — їх і радіація не бере.

Із міста Прип’ять маршрут пролягає через мертві села, де по хатах серед білого дня нишпорять вовки й дики. Розплодилося — тьма!..

А кульмінацією поїздки чи, як пишуть у рекламі, її «родзинкою» вважається огляд об’єкта «Укриття» чи, простіше, — саркофага. Нашвидкуруч споруджений над вибухлим четвертим блоком, він давно пішов тріщинами, крізь які «фонить» смертельна начинка — рештки ядерного палива. Буде про що розповісти друзям, коли повернетеся додому. Це вам не на Канарських островах побувати чи в Маямі. Завершується екскурсія знімкуванням на згадку біля стели на честь загиблих героїв Чорнобиля, щоб ви відчули себе причетними до історії.

Ну а в кінці подорожі аматорам екстремального туризму пропонують пікнік — обід із екологічно чистих продуктів із червоним вином... І російською водкою... Вам обіцяють, що за день, пробутий у зоні, ви отримаєте дозу меншу, ніж під час рентгенівського обстеження. Втім, купатися, їсти впійману рибу чи дичину не радять. Як і збирати ягоди та гриби, пекти їх на вогнищі. Дарувати жінкам польові квіти.