Читать «Таємний агент Микола Гоголь» онлайн - страница 76

Якщо виходити з цього, то однозначно антипольським твором «Тараса Бульбу» не назвеш. Хоча й пропольським назвати не можна. Багато що залежить від інтерпретацій.

Гоголівські жиди

Особлива тема в повісті — це тема євреїв, яких Гоголь традиційно іменує жидами. На той час така назва була поширена на теренах України та Польщі і не мала негативної конотації.

Один з лідерів сіонізму Володимир Жаботинський вважав, що євреї в повісті «Тарас Бульба» зображені вкрай негативно. Загалом така думка має поширення.

Наскільки вона правдива?

Перше знайомство з євреями в повісті відбувається, коли козаки на чолі з Бульбою та його синами потрапляють на Запорізьку Січ. Тут, виявляється, є чимало євреїв. Правда, живуть вони на «несправжній» Січі, на передмісті, займаючись переважно торгівлею. Таким є Янкель, який стає одним із головних персонажів повісті.

І в першій, і в другій редакції твору є опис єврейського погрому, який вчинили козаки, почувши, нібито євреї утискають православних християн. На Запоріжжя приходять козаки з “Гетьманщини”, й один із них починає розповідати різноманітні жахіття, які буцімто чинять євреї з православними християнами. Оскільки цей уривок уже цитувався, не будемо його повторювати.

Ця розповідь, попри всю її зовнішню серйозність, виглядає фантастично. Вона є переспівом оповідей про утиски козаків, які зустрічаються в «Історії русів» та драмі «Богдан Хмельницький» Рилєєва. Але в Гоголя цей мотив доведено до абсурду. Чого, наприклад, варте таке повідомлення: «покамест рассобачий жид не положит значка нечистою своею рукою» на паску, її не можна вживати? А це взагалі сприймається комічно: «уже из поповских риз жидовки шьют себе юбки».

Чи варто вірити таким словам? Ось як Гоголь характеризує прийшлих козаків, що оповідають наведені жахіття:

«Куча состояла из Козаков в оборванных свитках. Беспорядочный костюм (у них ничего не было, кроме рубашки и трубки) показывал, что они были слишком угнетены бедою или уже чересчур гуляли и прогуляли всё, что ни было на теле» (подано за першою редакцією твору).

Автор не стверджує нічого певного — чи й справді козаки були пригнічені злиднями, чи просто все прогуляли; вибирати має читач. Але наведені незадовго перед тим оповіді про гулянки козаків мимоволі підштовхують до другого висновку.

Отож чи не є ці оповіді фантазіями п’яниць?

Правда, козаки їм охоче вірять. І відразу йдуть бити євреїв. У першій редакції про це розповідається так:

«“Как, чтобы жидовство над нами пановало! А ну, паны браты, перевешаем всю жидову! Чтобы и духу ее не было!” — произнес кто-то из толпы. Эти слова пролетели молнией, и толпа ринулась на предместье, с сильным желанием перерезать всех жидов.

Бедные сыны Израиля, растерявши всё присутствие своего и без того мелкого духа, прятались в пустых горелочных бочках, в печках и даже заползывали под юбки своих жидовок. Но неумолимые, беспощадные мстители везде их находили.

— Ясневельможные паны! — кричал один высокий и тощий жид, высунувши из кучи своих товарищей жалкую свою рожу, исковерканную страхом. — Ясневельможные паны! Мы такое объявим вам, чего еще никогда не слышали, такое важное, что не можно сказать, какое важное.

— Ну, пусть скажут! — сказал Бульба, который всегда любил выслушать обвиняемого.

— Ясные паны! — произнес жид. — Таких панов еще никогда не видывано, ей богу, никогда! Таких добрых, хороших и храбрых не было еще на свете… — голос его умирал и дрожал от страха. — Как можно, чтобы мы думали про запорожцев что-нибудь нехорошее. Те совсем не наши, что арендаторствуют на Украине! Ей богу, не наши! То совсем не жиды: то чорт знает что. То такое, что только поплевать на него, да и бросить. Вот и они скажут то же. Не правда ли, Шлема, или ты, Шмуль?

— Ей богу, правда! — отвечали из толпы Шлема и Шмуль в изодранных яломках, оба белые, как глина.

— Мы никогда еще, — продолжал высокий жид, — не соглашались с неприятелями. А католиков мы и знать не хотим: пусть им чорт приснится! Мы с запорожцами — как братья родные…

— Как? Чтоб запорожцы были с вами братья? — произнес один из толпы. — Не дождетесь, проклятые жиды! В Днепр их, панове, всех потопить поганцев!

Эти слова были сигналом; жидов расхватали по рукам и начали швырять в волны. Жалкий крик раздался со всех сторон; но суровые запорожцы только смеялись, видя, как жидовские ноги в башмаках и чулках болтались на воздухе».