Читать «Таємний агент Микола Гоголь» онлайн

Петро Кралюк

Таємний агент Микола Гоголь,

або

Про що розповідає «Тарас Бульба»

Майстер та його інтерпретатори

Замість вступу

До найпопулярніших творів Миколи Гоголя, безперечно, належить повість «Тарас Бульба». Можна, звісно, дискутувати, чи є саме цей твір найкращим твором Майстра. Деякі відомі автори й літературні критики вказували на слабкі сторони повісті. Проте не можна сказати, що це суттєво вплинуло на «народну любов» до неї. Популярність творів має свої закони, за якими раціо часто відступає на задній план, а на першому місці опиняється емоційне сприйняття.

І на те нема ради!

Повість «Тарас Бульба» відразу стала культовим твором російської літератури. Такою лишається й до дня сьогоднішнього. Не менше значення вона мала і має для культури української. Можна говорити й про те, що «Тарас Бульба» став важливим «ферментом» формування модерного українського націоналізму. Повість перекладено майже всіма європейськими мовами, навіть албанською та фламандською. Особливою популярністю користувався й користується цей твір в Італії (частина життя письменника була пов’язана з цією країною). Окрім численних перекладів, тут за цим твором було знято кінофільм і опубліковано комікс. Існують також переклади «Тараса Бульби» арабською, китайською, корейською, перською та японською мовами. Є навіть переклад на їдиш — хоча поширеною є думка, ніби цей твір має антиєврейський характер.

Повість дістала сценічне втілення. На її основі написано лібрето опер та балетів. Уже на початках існування кінематографа, 1909 року, у царській Росії було знято фільм Олександра Дранкова «Тарас Бульба». Згодом з’явилися інші екранізації повісті — у Німеччині (1924), Франції (1936), Англії (1938), США (1962), Італії (1963), Чехії (1987). Серед цих екранізацій найвідомішою є американська. Як не дивно, але в Україні довгий час не було своєї кіноверсії «Тараса Бульби». Хоча ще в 1940–1941 рр., коли в Радянському Союзі відбулася реабілітація козацької тематики, Олександр Довженко підготував сценарій фільму «Тарас Бульба». Правда, цей сценарій так і не дістав кінематографічного втілення. За часів президенства Віктора Ющенка багато говорилося про те, що в Україні невдовзі зафільмують свого «Тараса Бульбу». Але амбітний проект, що передбачав залучення світових зірок кіно, не був реалізований. Натомість 2009 року з’явився малобюджетний український телевізійний художній фільм «Дума про Тараса Бульбу» режисерів Петра Пінчука і Євгена Березняка. Знятий він був у стилі «поетичного кіно», а його творці ніби намагалися донести до глядача неповторний колорит козацької епохи. Фільм не став культурною подією в Україні й не викликав великого розголосу. Зате резонансним став фільм російського режисера Володимира Бортка «Тарас Бульба», котрий теж вийшов на екран 2009 року — до 200-літнього ювілею від дня народження Миколи Гоголя. Цей фільм мав помітну популярність і став найбільш прибутковою з екранізацій російської класики. Проте в Україні його зустріли неоднозначно. З’явилося чимало критичних відгуків на нього. А в грудні 2014 року Державне агентство України з питань кіно відмовило фільму в прокатному посвідченні за викривлення історичних подій, фальсифікацію і дискредитацію української національної ідеї та загальну антиукраїнську спрямованість.