Читать «Таємний агент Микола Гоголь» онлайн - страница 70

Чи справді «Тарас Бульба» — текст відверто антипольський?

Безперечно, повість писалася по гарячих слідах польського Листопадового повстання, коли в російському суспільстві ширилась антипольська істерія і всіляко віталися антипольські твори. Гоголь же, як імовірний агент ІІІ-го Відділення, певно, був «зобов’язаний» запропонувати тексти відповідного спрямування. Таким твором можна вважати повість «Страшна помста», таким самим на позір був і «Тарас Бульба».

Але тут Гоголь знову провадить свою гру з читачем. Ви, мовляв, шановний читачу, можете сприймати антипольські закиди. Однак, по-перше, Андрій, який перейшов на бік поляків, зовсім не зображується в плані негативному. Герой він радше позитивний. Якогось різкого осуду його вчинку з боку автора немає. Натомість смерть Андрія подається в трагічних тонах. Читаючи сцену його вбивства, мимоволі відчуваєш жаль до цього персонажа. По-друге, попри окремі антипольські висловлювання, у повісті польський світ постає як світ культурний, цивілізований.

Усе це підважує позірну антипольськість твору. Особливо відчуваються ці суперечливі моменти у другій редакції повісті (саме її ми й цитуватимемо в цьому розділі). По-своєму це зрозуміло. Друга редакція писалася тоді, коли Гоголь уже поспілкувався з поляками-емігрантами за кордоном. Якщо наша версія щодо роботи Гоголя на царську охранку є правдивою, то після цього спілкування він міг відчувати вину. І це могло виявитися у творі. Зрештою, навіть якщо письменник і не виконував агентурної роботи, тривале спілкування з поляками могло сприяти формуванню в нього пропольських настроїв.

На початку повісті Гоголь дає характеристику братам Бульбенкам, яких віддали навчатися в Київську академію. Першим характеризується Остап:

«Старший, Остап, начал с того свое поприще, что в первый год еще бежал. Его возвратили, высекли страшно и засадили за книгу. Четыре раза закапывал он свой букварь в землю, и четыре раза, отодравши его бесчеловечно, покупали ему новый. Но, без сомнения, он повторил бы и в пятый, если бы отец не дал ему торжественного обещания продержать его в монастырских служках целые двадцать лет и не поклялся наперед, что он не увидит Запорожья вовеки, если не выучится в академии всем наукам. Любопытно, что это говорил тот же самый Тарас Бульба, который бранил всю ученость и советовал, как мы уже видели, детям вовсе не заниматься ею. С этого времени Остап начал с необыкновенным старанием сидеть за скучною книгою и скоро стал наряду с лучшими… Остап Бульба, несмотря на то что начал с большим старанием учить логику и даже богословие, никак не избавлялся неумолимых розг. Естественно, что все это должно было как-то ожесточить характер и сообщить ему твердость, всегда отличавшую козаков. Остап считался всегда одним из лучших товарищей. Он редко предводительствовал другими в дерзких предприятиях — обобрать чужой сад или огород, но зато он был всегда одним из первых, приходивших под знамена предприимчивого бурсака, и никогда, ни в каком случае, не выдавал своих товарищей. Никакие плети и розги не могли заставить его это сделать. Он был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки; по крайней мере, никогда почти о другом не думал. Он был прямодушен с равными. Он имел доброту в таком виде, в каком она могла только существовать при таком характере и в тогдашнее время».