Читать «І не лишилось жодного» онлайн - страница 38

Блор стенув плечима.

– Правда в тім, що, певно, так і сталося! Тому, джентльмени, берімося за роботу. Можливо, у когось із вас випадково є револьвер? Хоча надії мало.

– У мене є, – сказав Ломбард і торкнувся кишені.

Очі Блора широко розплющилися. Аж надто недбало він запитав:

– Ви завжди носите зброю із собою?

– Здебільшого. Я часто потрапляв у халепу, самі розумієте.

– Еге ж, – сказав Блор і додав: – Але навряд чи ви потрапляли в гіршу халепу, ніж зараз. Якщо на острові ховається безумець, у нього, мабуть, цілий арсенал, не кажучи вже про ніж чи пару кинджалів.

Армстронґ закашлявся.

– Блоре, можливо, ви помиляєтеся. Багато божевільних убивць часто спокійні, непримітні люди. Милі в спілкуванні.

– Я не думаю, – сказав Блор, – що це саме така людина, лікарю Армстронґ.

II

Троє чоловіків почали оглядати острів.

Завдання виявилося надзвичайно простим. На північно-західному узбережжі гладенькі скелі стрімко спускалися до моря.

На решті острова не було жодного деревця і майже не було рослинності. Трійця працювала обережно та методично, обходячи все, від найвищої точки аж до самої води, пильно розглядаючи щонайменшу нерівність у скелі, що могла приховувати вхід до печери. Але печер не було.

Оглядаючи узбережжя, вони нарешті підійшли до місця, де сидів генерал Макартур і задумливо вдивлявся в морську даль. То було спокійне місце, де чувся лише шум хвиль, що розбивалися об скелі. Старий сидів, випроставшись, і не зводив очей із небокраю.

Він не звернув уваги на прибулих шукачів. Його повна байдужість змусила їх почуватися якось незручно.

Блор подумав: «Це неприродно, схоже, наче він у трансі чи щось із ним не те».

Він відкашлявся і спробував почати розмову:

– Гарний тихий куточок ви собі знайшли, сер.

Генерал насупився. Він швидко глянув на гостей через плече й сказав:

– Залишилося так мало часу… так мало часу. Тому попрошу, щоб ніхто мене не турбував.

Блор добродушно відповів:

– Ми не потурбуємо вас. Просто робимо, так би мовити, екскурсію островом. Цікавимося, чи не міг тут хтось заховатися.

Генерал зиркнув спідлоба й сказав:

– Ви не розумієте… ви взагалі нічого не розумієте. Будь ласка, ідіть собі.

Блор відступив. Повернувшись до своїх супутників, сказав:

– Він божевільний… З ним краще взагалі не говорити.

– Що він вам сказав? – з цікавістю запитав Ломбард.

Блор знизав плечима.

– Щось про те, що зосталося не так багато часу, і він не хоче, щоб його турбували.

Лікар Армстронґ спохмурнів і пробурмотів:

– Дивно це все…

III

Огляд острова було практично завершено. Троє чоловіків стояли на найвищій точці острова, вдивляючись на далеке узбережжя. На морі жодного човна. Вітер посилювався.

– Жодного рибальського човна, – сказав Ломбард. – Наближається шторм. Прокляття, звідси не видно села. Ми могли б подати сигнал чи щось придумати.

– Можна розкласти ввечері вогнище, – сказав Блор.

Ломбард нахмурився:

– Найстрашніше те, що все це, напевно, передбачено.

– Як саме, сер?

– Звідки мені знати? Можливо, сказали, що то розіграш. Нас висаджено на безлюдний острів. Жителям села сказали не звертати увагу на сигнали, і тому подібне. Можливо, їм розповіли про якесь парі. Якусь кляту дурну історію.