Читать «І не лишилось жодного» онлайн - страница 15
Агата Крісті
– Оуен? Ви сказали «місіс Оуен»? – різко перепитала вона.
– Так.
Емілі Брент нервово засовалася.
– Я ніколи не зустрічала жодних Оуенів.
Віра подивилася на неї з подивом.
– Але це ж…
Вона не встигла закінчити фразу. Двері відчинилися, і до них приєдналися чоловіки. Роджерс ступав за ними, несучи тацю з кавою.
Суддя сів поруч із міс Брент, Армстронґ приєднався до Віри, Тоні Марстон підійшов до відчиненого вікна. Блор зі щирим здивуванням розглядав бронзову фігурку, гадаючи, чи й справді чудернацькі кути й викривлення уособлюють жіночу постать. Генерал Макартур притулився до каміна, посмикуючи себе за білі вусики. То була збіса смачна вечеря! Його настрій значно покращився.
Ломбард гортав тижневик «Панч», який лежав з іншою пресою на столику біля стіни.
Роджерс обходив усіх із тацею. Кава була чудова – дуже чорна й дуже гаряча.
Уся компанія добре повечеряла. Усі були задоволені собою та життям. Годинник показував двадцять хвилин на десяту. Настала тиша – задоволена, сита тиша.
Раптом, без попередження, у тишу увірвався Голос. Нелюдський, пронизливий…
Усі сполохалися. Вони роззирнулися, подивилися одне на одного, на стіни. Хто говорив?
Голос продовжував, чистий, високий:
–
ІІ
Голос замовк.
На якусь мить запала гробова тиша, яку перервав розкотистий гуркіт. Роджерс упустив тацю.
У той же час десь за дверима почувся зойк, а потім глухий звук.
Першим зірвався на ноги Ломбард. Він підбіг до дверей і відчинив їх навстіж. На підлозі, наче безформна маса, лежала місіс Роджерс.
– Марстоне! – вигукнув Ломбард.
Ентоні кинувся йому на допомогу. Разом вони підняли жінку й перенесли її у вітальню.
Лікар Армстронґ притьмом метнувся до них. Він допоміг їм покласти її на дивані й схилився над нею.