Читать «Тріснуло дзеркало» онлайн - страница 131

– Справді так, – сказала міс Марпл. – А тому ви знаєте тільки, що вона була хвора, але підвелася з ліжка й примусила себе піти на якесь свято, де вона зустрілася з Мариною Ґреґ, і поговорила з нею, і попросила в неї автограф, і одержала його.

– Я знаю, – сказав Кредок із легким нетерпінням. – Я все це чув.

– Але ви не чули однієї надзвичайно важливої фрази, бо ніхто не думав, що вона має якусь вагу, – сказала міс Марпл. – Гізер Бедкок лежала в ліжку тому, що захворіла на краснуху.

– На краснуху? А яке це, в біса, має значення?

– Насправді це дуже легка хвороба, – сказала міс Марпл. – Людина майже не почувається хворою, коли підхоплює її. У вас на обличчі висип, який дуже легко запудрити, й у вас температура, але не дуже висока. Ви почуваєте себе достатньо добре, щоб вийти на люди, якщо вам захочеться. А тому мало хто звернув увагу на те, що в місіс Бедкок була тоді краснуха, хоч вона й сказала про це. Місіс Бентрі, наприклад, розповіла тільки, що місіс Бедкок була тоді хвора й лежала в ліжку чи то з вітрянкою, чи то з кропив’янкою. Містер Рад сказав, що то був грип, але, звичайно, сказав так умисне. Проте, думаю, Гізер Бедкок сказала Марині Ґреґ, що в неї була краснуха, але вона встала з ліжка й прийшла зустрітися з Мариною. І саме в цьому ховається відповідь на всю проблему, бо краснуха – хвороба надзвичайно заразна. Люди підхоплюють її дуже легко. Але існує ще один факт, про який не слід забувати. Якщо жінка заражається цією хворобою в перші чотири місяці – наступне слово міс Марпл вимовила з легкою вікторіанською сором’язливістю – е… е… вагітності, то це може спричинитися до жахливого результату. Вона може призвести до того, що ненароджена дитина народиться сліпою або психічно ненормальною.

Вона обернулася до Джейсона Рада.

– Я навряд чи помилюся, містере Рад, коли скажу, що ваша дружина народила дитину з психічними відхиленнями й що вона ніколи не змогла отямитися від того шоку. Вона завжди мріяла мати дитину, а коли дитина нарешті народилася, то замість щастя принесла їй трагедію. Трагедію, про яку вона ніколи не забула, не дозволила собі забути і яка мучила її, наче глибока рана, наче страшна одержимість.

– Це справді так, – сказав Джейсон Рад, – Марина захворіла на краснуху десь на початку своєї вагітності, і лікар потім сказав їй, що саме ця хвороба спричинилася до психічної ненормальності, з якою народилася її дитина. То не був випадок спадкового ідіотизму або чогось такого. Лікар намагався допомогти їй, але його зусилля ні до чого не призвели. Вона ніколи не знала, ані як, ані від кого вона підхопила ту хворобу.

– Атож, – провадила міс Марпл, – вона ніколи про це не знала до одного дня, коли досить дивно вдягнена жінка піднялася цими сходами й розповіла про той випадок – більше того, розповіла про це з превеликою втіхою! З таким виглядом, ніби вона пишається своїм учинком! Вона здавалася сама собі винахідливою й хороброю, вона, мовляв, виявила велику мужність, підвівшись зі свого лікарняного ліжка, намастивши обличчя макіяжем, і пішовши зустрітися з актрисою, від якої вона була в такому захваті, й одержавши від неї автограф. Цим своїм учинком вона потім вихвалялася протягом усього свого життя. Гізер Бедкок нікому не хотіла завдавати шкоди. Вона не хотіла завдати шкоди, але не випадає сумніватися в тому, що такі люди, як Гізер Бедкок (і як моя стара подруга Елісон Вайлд), здатні накоїти багато шкоди, тому що їм бракує – не доброти, на доброту вони здатні – справжнього розуміння того факту, як їхня поведінка або їхні дії можуть відбитися на інших людях. Вона завжди думала про те, що її вчинок приносив їй, і ніколи не присвячувала жодної думки тому, що він міг означати для когось іншого.