Читать «Тріснуло дзеркало» онлайн - страница 132

Міс Марпл лагідно похитала головою.

– Тому вона померла, як бачите, унаслідок причини, захованої в її власному минулому. Ви можете собі уявити, що та мить означала для Марини Ґреґ. Я думаю, містер Рад розуміє це дуже добре. Я думаю, вона плекала всі ці роки люту ненависть до невідомої особи, яка стала причиною її трагедії. І ось раптом вона зустрілася з тією особою віч-на-віч. І ця особа весела, радісна й задоволена собою. Це було занадто для неї. Якби вона мала час подумати, заспокоїтися – переконати себе розслабитися, але вона не мала часу. Перед нею була жінка, що зруйнувала її щастя, зруйнувала психіку та здоров’я її дитини. Вона хотіла її покарати. Вона хотіла вбити її. І, на жаль, засоби були в неї під рукою. Вона мала при собі пігулки всім відомого заспокійливого засобу кальмо. Дуже небезпечного наркотику, бо перевищувати його дозу було вкрай ризиковано. Зробити це було надзвичайно легко. Вона вкинула пігулки у власний келих. Якби хтось помітив, що вона робить, – всі настільки звикли, що вона постійно підбадьорює себе або заспокоює різними трунками, – то навряд чи звернув би на це увагу. Я думаю, що в міс Зелінські лише виник здогад. Марина Ґреґ поставила свій келих на стіл і тут-таки підштовхнула руку Гізер Бедкок у такий спосіб, що та розлила власний трунок на свою нову сукню. І тут у цій історії виник певний ребус. А чому? Тому що деякі люди не вміють користуватися присвійними займенниками.

– Це нагадало мені ту покоївку, про яку я вам розповідала, – сказала міс Марпл, обернувшись до Дермота. – Мені було відомо тільки те, що Ґледіс сказала Черрі – мовляв, їй дуже прикро, що сукню Гізер Бедкок було зіпсовано коктейлем, який розлився на неї. Але їй здалося дуже дивним, що вона зробила це умисне. Але кажучи «вона», Ґледіс мала на увазі не Гізер Бедкок, а Марину Ґреґ. Ґледіс тоді сказала: вона зробила це умисне! Вона підбила руку Гізер. То був не просто незграбний рух, а вона хотіла підбити її. Ми знаємо, що вона стояла дуже близько до Гізер, бо нам розповіли, що вона сама витерла сукню Гізер і свою власну, перш ніж запропонувати їй свій коктейль.

– Це справді було, – замислено промовила міс Марпл, – досконале вбивство, бо воно було здійснене в одну мить, під напливом емоцій. Марина Ґреґ не дала собі жодної хвилини на сумніви або роздуми. Вона хотіла, щоб Гізер Бедкок померла, і через кілька хвилин Гізер Бедкок була вже мертва. Вона, либонь, не усвідомлювала всієї серйозності свого вчинку, не думала про ту небезпеку, яку він на неї накличе. Але потім вона це зрозуміла. Вона була налякана, жахливо налякана. Вона боялася, що хтось бачив, як вона вкинула отруту до власного келиха, що хтось помітив, як вона підбила руку Гізер, боялася, що хтось звинуватить її у смерті Гізер. Вона бачила лише один шлях до порятунку. Наполягати на тому, що замах був учинений проти неї, що вона мала стати жертвою. Вона випробувала цю гіпотезу спочатку на своєму лікарі. Заборонила йому розповідати про це своєму чоловікові, бо, думаю, знала, що обдурити його не вдасться. Вона робила фантастичні речі. Вона писала погрозливі цидулки самій собі й улаштовувала так, щоб їх знаходили в найнесподіваніших місцях у найнесподіваніші моменти. Одного дня вона отруїла в студії власну каву. Либонь, її поведінку було б легко розгадати, якби хтось підозрював, що провина за вбивство Гізер Бедкок лежить на ній. Але про це здогадувалася лише одна людина.