Читать «Тріснуло дзеркало» онлайн - страница 127

Гейлі Престон добродушно всміхнувся.

– Думаю, ви хотіли зробити як ліпше, але спрямували мене не туди.

– Невже справді? – запитала міс Марпл. – Тут так багато цих клозів, у них дуже легко заплутатися. Можу я бачити містера Рада?

– На жаль, ні, – сказав Гейлі Престон. – Містер Рад – чоловік дуже заклопотаний, і він… е… ніяк не може прийняти вас сьогодні вранці.

– Я не сумніваюся, що він чоловік вельми заклопотаний, – сказала міс Марпл. – Тому я готова чекати, скільки буде треба.

– Тоді скажіть мені, будь ласка, з чим ви прийшли. Я передам ваші слова містерові Раду. Кожен, хто приходить до нього, повинен спершу зустрітися зі мною.

– Річ у тім, – сказала міс Марпл, – що я хочу говорити з містером Радом особисто. І я чекатиму тут доти, доки буде треба, – додала вона, зручніше вмощуючись у широкому дубовому кріслі.

Гейлі Престон завагався, почав щось казати, потім обернувся й подався сходами вгору.

Він повернувся з кремезним чоловіком у твідовому костюмі.

– Це доктор Джилкріст. А це міс…

– Міс Марпл.

– Отже, ви міс Марпл, – сказав доктор Джилкріст.

Він подивився на неї з певним інтересом у погляді.

Гейлі Престон швидко зник.

– Я чув про вас, – сказав доктор Джилкріст. – Від доктора Гейдока.

– Доктор Гейдок – мій дуже старий друг.

– Я знаю. Отже, ви хочете бачити містера Рада. Навіщо він вам?

– Мені конче треба зустрітися з ним, – сказала міс Марпл.

Доктор Джилкріст оцінив її поглядом.

– І ви наготувалися чекати тут, поки він вас прийме? – запитав він.

– Так.

– Схоже, ви так і вчините, – сказав доктор Джилкріст. – У такому разі я назву вам дуже поважну причину, з якої ви не зможете зустрітися з містером Радом. Його дружина померла вчора вночі, уві сні.

– Померла! – вигукнула міс Марпл. – Як?

– Прийняла надто велику дозу снодійних пігулок. Ми не хочемо, щоб ця новина стала відома пресі раніше, ніж через кілька годин. Тому я прошу поки що нікому не говорити про це.

– Звичайно. Нещасливий випадок?

– Я переконаний, що так, – сказав доктор Джилкріст.

– Але це могло бути й самогубство.

– Могло – але малоймовірно.

– А може, їй хтось підсунув ті пігулки.

Доктор Джилкріст стенув плечима.

– Імовірність злочинного акту надзвичайно мала. І довести його було б неможливо.

– Зрозуміло, – сказала міс Марпл. Вона глибоко зітхнула. – Я прошу пробачення, але тепер мені ще більше необхідно зустрітися з містером Радом.

Джилкріст подивився на неї.

– Чекайте тут, – сказав він.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Джейсон Рад підвів голову, коли увійшов Джилкріст.

– Унизу чекає стара дама, – сказав доктор. – Нічим не відрізняється від сотні інших. Вона хоче бачити вас. Не слухає жодних заперечень і каже, що чекатиме, скільки буде треба. Вона чекатиме, я думаю, до полудня, чекатиме й до вечора, і мені здається, вона здатна перебути тут і ніч. Їй дуже треба щось вам сказати. На вашому місці я прийняв би її.

Джейсон Рад підняв голову над столом. Його обличчя було бліде й змучене.

– Вона божевільна?

– Ні. Не схоже.

– Я не розумію, чому я… О, гаразд. Покличте її сюди. Чого їй треба?

Джилкріст кивнув головою, вийшов із кімнати й покликав Гейлі Престона.