Читать «Свідок обвинувачення та інші історії» онлайн - страница 121

Пританцьовуючи, до них підійшла Ів Лезерн. Пряме біляве волосся жваво підтанцьовувало їй у такт. Їй було п’ятнадцять: незграбна, але повна енергії дитина.

– Я вийду заміж до сімнадцяти років, – задихавшись, вигукнула вона. – За дуже багатого чоловіка, і в нас буде шестеро дітей, а вівторок і четвер – мої щасливі дні, а ще мені варто завжди носити щось зелене чи блакитне, і смарагд – мій щасливий камінь, і…

– Ну, зайченя, гадаю, нам варто вже йти, – сказав її батько, високий блондин, хирлявий і з трохи скорботним виразом обличчя.

Містер Поінтц і містер Стейн відірвалися від гри в дартс. Містер Поінтц усміхався, а містер Стейн, схоже, був трохи сумний.

– Це все справа везіння, – говорив він.

Містер Поінтц весело плеснув по кишені.

– Заробив на тобі десятку. Майстерність, мій хлопче, майстерність. Мій старий був першокласним гравцем у дартс. Гаразд, народ, ходімо. Передбачили тобі майбутнє, Ів? Сказали остерігатися брюнета?

– Брюнетки, – виправила Ів. – Вона косоока, і вчинить підло зі мною, якщо я їй дам шанс. І я вийду заміж до того часу, як мені буде сімнадцять…

Вона щасливо побігла перед ними, у той час як компанія йшла дорогою до «Роял Джорджа».

Вечеря була замовлена заздалегідь завбачливим містером Поінтцом, і офіціант, кланяючись, провів їх нагору, в окрему кімнату на другому поверсі. Тут уже був накритий круглий стіл. Велике опукле напівкругле вікно виходило на портову частину міста й було відчинене. До них долинав шум ярмарку та хриплий скрип трьох каруселей, кожна з яких видавала інший звук.

– Краще його зачинити, якщо ми хочемо почути, що говоримо, – сухо зауважив містер Поінтц і підтвердив слова вчинком.

Вони зайняли місця навколо столу, містер Поінтц широко всміхався своїм гостям. Він відчував, що добре їх прийняв – а він любив добре приймати людей. Господар по черзі зупиняв погляд на кожному. Леді Мерровей – гарна жінка. Не зовсім те, що треба, звісно, він це знав, добре усвідомлював, що ті, кого називав усе своє життя вершками суспільства, не мали нічого спільного із сімейством Мерровей, та, з іншого боку, вершки суспільства не знали навіть про його існування. У будь-якому разі леді Мерровей була в біса шикарною жінкою, і Айзек не був проти, коли вона трохи махлювала, граючи з ним у бридж. Та щодо сера Джорджа, то таке йому не надто подобалося. Погляд у цього типчика був мутний. Нахабно прагнув нажитися. Але з Айзека Поінтца він не візьме багато: той про це добре подбає.

Старий Лезерн був непоганою людиною: зануда, звісно, як і більшість американців, любитель розповідати безкінечні довгі історії. І в нього була та незрозуміла звичка вимагати точну інформацію. Яке населення Дартмута? У якому році побудували військово-морський коледж? І так далі. Очікував, що господар буде путівником історичними місцями на ніжках. Ів – гарна весела дитина, йому подобалося жартувати з нею. Голос трохи такий, як у деркача, але загалом кмітлива чудова дівчинка.

Молодий Ллевеллін здавався трохи тихим. Схоже, наче в нього щось було на думці. Мабуть, мав фінансові труднощі. Ці письменники завше такі. Здається, він зацікавився Дженет Растінґтон. Гарна жінка, приваблива й до того ж розумна. Але вона не змушувала слухати свою писанину. Який би висококласний матеріал не писала, ви ніколи не почуєте від неї зайвого слова.