Читать «Випробування невинуватістю» онлайн - страница 109

– І весь цей час Мікі був у саду. Це ж ідеальне алібі?

– Про що ви не знаєте, докторе Калґарі, так це про велике дерево магнолії біля будинку. Діти лазили по ньому. Мікі зокрема. Це був один із його способів вибиратися з будинку та повертатися назад. Він міг вилізти по дереву, піти до кімнати Дюрранта, вдарити його ножем і повернутися назад. Звісно, тут потрібен посекундний розрахунок, але, на диво, як багато іноді в людях зухвалості. А ще його розпач. Він повинен був за будь-яку ціну завадити зустрічі Дюрранта й Тіни. Щоб убезпечити себе, він мусив убити їх обох.

Калґарі на якусь мить замислився.

– Комісаре, ви щойно згадували, що Тіна опритомніла. Вона не змогла сказати точно, хто на неї напав?

– Вона висловилась не дуже однозначно, – повільно промовив Г’юїш. – Насправді я сумніваюся, що вона була свідома в прямому сенсі.

Він утомлено всміхнувся.

– Гаразд, докторе Калґарі, я перекажу вам точно її слова. Насамперед вона назвала ім’я. Мікі…

– Тобто звинуватила його, – уточнив Калґарі.

– Скидається на те, – киваючи головою, погодився Г’юїш. – Усі інші її слова не мають сенсу. Це щось трохи дивне.

– Що вона говорила?

Г’юїш подивився на записи перед собою.

– «Мікі». Потім пауза. Потім: «Чашка була порожньою…» Потім іще одна пауза, а потім: «Голубка на щоглі». Він глянув на Калґарі. Може, ви вловите який-небудь сенс?

– Ні, – заперечив Калґарі. Він похитав головою і здивовано повторив: – «Голубка на щоглі»… Це щось екстраординарне.

– Як нам відомо, там немає ні щогл, ні голубів, – зазначив Г’юїш. – Але для неї це щось означає, щось у її голові. Хоча це може не мати нічого спільного з убивством. Бозна-які в неї фантазії.

Якийсь час Калґарі мовчав. Він сидів та обмірковував усе. А тоді запитав:

– Ви заарештували Мікі?

– Ми його затримали. Протягом доби йому буде висунуто звинувачення.

Г’юїш зацікавлено глипнув на Калґарі.

– Я так розумію, що цей хлопець, Мікі, – не ваша відповідь на цю проблему?

– Ні, – підтвердив Калґарі. – Ні, Мікі – це не моя відповідь. Навіть зараз – я не знаю. – Він підвівся. – Як і раніше, вважаю, що маю слушність, – додав він, – але цілком розумію, що не маю достатньо доказів, щоб переконати вас. Я мушу знову туди піти. Я мушу їх усіх побачити.

– Докторе Калґарі, – попросив Г’юїш, – будьте там обачні. До речі, а що ви думаєте з цього приводу?

– Якщо моя думка для вас щось важить, – почав Калґарі, – я б вам сказав, що, на мій погляд, це був злочин на ґрунті пристрасті.

Г’юїш підняв брови.

– Докторе Калґарі, пристрастей є багато, – зауважив він. – Ненависть, жадібність, скупість, страх – це все пристрасті.