Читать «Випробування невинуватістю» онлайн - страница 106
Агата Крісті
– Мікі, – промовила вона. – О, Мікі!
Він розкрив обійми – і вона впала просто в них.
– Усе гаразд, – заспокоював Мікі. – Я з тобою.
У його руках Тіна зм’якла. І впала на землю саме тієї миті, коли з будинку з’явилась Естер.
– Вона знепритомніла, – розгубився Мікі. – Я ніколи не бачив Тіну непритомною.
– Це шок, – зазначила Естер.
– Про що ти… Який шок?
– Філіпа вбили, – пояснила Естер. – Хіба ти не знаєш?
– Звідки я можу знати? Коли? Як?
– Щойно.
Він витріщився на неї. Потім підхопив Тіну на руки. Разом з Естер відніс її до вітальні місіс Арґайл і поклав на диван.
– Зателефонуй докторові Крейґу, – звелів він.
– Он його машина, – сказала Естер, дивлячись у вікно. Батько зателефонував йому щодо Філіпа. Я… – Вона озирнулась. – Я не хочу з ним зустрічатися.
Вона вискочила з кімнати й побігла сходами нагору.
Дональд Крейґ вийшов із машини і ступив через відчинені вхідні двері. Кірстен вийшла з кухні назустріч йому.
– Добрий вечір, міс Ліндстром. Що я чую? Містер Арґайл повідомив мені, що Філіпа Дюрранта вбили. Вбили?
– Так, – підтвердила Кірсті.
– А містер Арґайл уже зателефонував у поліцію?
– Я не знаю.
– Чи є шанс, що він просто поранений? – запитав Дон. І пішов до машини по свою медичну валізу.
– Ні, – відповіла Кірсті. Невиразним і втомленим голосом. – Він мертвий. Я цілком упевнена в цьому. Його зарізали – ось сюди.
Вона показала рукою на потилицю.
До вітальні зайшов Мікі.
– Привіт, Доне, приглянь краще за Тіною, – попросив він. – Вона знепритомніла.
– Тіна? А, так. Це та, що з Редміна? Де вона?
– Тут.
– Я заскочу до неї, а потім нагору. – Увійшовши до кімнати, він обернувся до Кірстен і звелів: – Зігрійте її, щойно вона опритомніє, приготуйте гарячого чаю чи кави. Ви ж самі знаєте…
Кірстен кивнула.
– Кірсті! – Із кухні з’явилася Мері Дюррант і повільно побрела коридором. Кірстен метнулася до неї. Мікі ж лише безпорадно дивився.
– Це неправда, – прохрипіла Мері. – Це неправда! Це все брехня. Я щойно від нього, все було нормально. Все було гаразд. Він писав. Я говорила йому не писати. Я
Кірстен намагалася заспокоїти її, хоч трохи зняти напруження.
Із вітальні вийшов Дональд Крейґ.
– Хто сказав, що дівчина знепритомніла? – запитав він.
Мікі ошелешено глянув на нього.
– Але вона знепритомніла, – мовив він.
– Де вона була, коли зомліла?
– Зі мною… Вона вийшла з дому та прямувала мені назустріч. Потім просто впала.
– Упала, чи не так? Так, вона впала, – похмуро кинув Дональд Крейґ. Він швидко підступив до телефона. – Я мушу викликати швидку допомогу, – повідомив він, – негайно.
– Швидку допомогу?
Кірстен і Мікі витріщилися на нього. Мері нібито нічого й не чула.
– Так, – Дональд сердито набирав номер. – Ця дівчина не знепритомніла, – пояснив він. – Її закололи. Чуєте? Вдарили ножем у спину. Ми повинні негайно доправити її до лікарні.
Розділ двадцять третій