Читать «Блокбастер» онлайн - страница 93

– Завжди є вибір.

– Є, але він знову ж таки зумовлений середовищем. Аміджу двічі відмовлялися брати на роботу. Він приходив на співбесіду, але як тільки чули, що його звуть Сенад – відразу прощалися. І все через те, що йому так інші вибрали незабаром після народження. Зараз він на фронті, і навряд чи хтось знає його ім’я. Завтра йому вручать медаль і вихвалятимуть як великого патріота. А правда в тому, що Аміджу ця країна, за яку він воює, хвилює так само, як диплом офіціанта. Де його батьківщина взагалі? Його привезли на передок, і хай він тільки спробує не бути патріотом.

Ми взяли по сигареті, прикурили.

– Де твоя батьківщина, Борно?

Мовчки кілька разів затяглися. Свіжий вітерець розігнав дим, порушивши сакральну незайманість природи.

– А де моя? Ця, яку я захищаю? Це моя батьківщина? Бо хтось казна-скільки років тому провів олівцем по карті й так вирішив? Він знов-таки вибрав замість мене. Якби він провів лінію трохи інакше, моєю батьківщиною була б якась інша держава. Може, зараз я воював би за неї проти тієї, яку захищаю зараз? Через десять років з’явиться якась третя сила і переможе нас. Вона буде нашою батьківщиною? І ми будемо за неї гинути, якщо вона воюватиме? І тоді за нас вирішать, що ми маємо бути патріотами й героями, і повинні загинути за кривулю з картографічного атласу? А правда полягає в тому, що ми сьогодні тут, бо стріляли по наших будинках. Бо до нас прилітали снаряди. Правда в тому, що до війни ми не думали про держави, хіба коли сперечалися, в якій знімають краще кіно. Правда в тому, що я і ти маємо більше спільного з тими трьома, яких ти поклав, коли ми зустрілися, ніж будь-коли матимемо з Церовцем чи Кватерником. Ось хто ти, Борно. Чужий вибір. Як усі ми. А якщо насмілишся сказати, що ти – щось краще, ніж те, чим вони тебе обмежили й затягли, – скажуть, що ти божевільний… Уяви, якби Аміджа сказав, що йому не подобається його ім’я і він хоче його поміняти, бо воно йому в житті принесло тільки проблеми. Та його підняли б на сміх. Бо коли інші тобі щось виберуть – це цінне. А якби Аміджа надумав виїхати з цієї держави, вважаючи, що вона не варта його життя, – назвали б зрадником. І так його збили на землю від самого старту, а він, з найкращими намірами зробити все інакше, ніж зробили йому, робить те саме зі своїм сином. Похрестив його в церкві. І це знову неправильно, Борно, бо знову за ту дитину хтось вибрав, чим вона має бути. І так нас видресирували, всіх нас, щоб ми не мали власної волі…