Читать «Блокбастер» онлайн - страница 91

Я вимкнув ліхтар, люто стиснувши його. Тепер підвищення Церовця мене вже не дивувало. Звіт про операції підрозділу він перетворив на власну рекламу. Я згадав, як він сьогодні вранці казав Черкезу: «Розумний царює». Кватерник тут був простим гравцем, а от Цероваць вів гру. Очевидно, він натиснув на комбрига погрозами про можливу відповідальність. Тому бригадир поставив свій підпис на документі – і, думаю, не міг уже дочекатися, коли Цероваць зникне з бригади. Командири одне одного захищають, я це розумів і раніше. Але було бридко, що Цероваць усі Борнині акції приписав собі. Про Борну навіть не згадується, ніби його ніколи не існувало. Його просто стерли, як погану копію фільму, поверх якої на касету записали новий фільм.

– Бригадире!

Кватерник з усміхом повернувся до мене.

– То як? Готовий посісти місце командира?

– Бригадире! Ви дали мені не той документ.

Кватерник нахмурив брови й узяв папірець, що я йому передав. Він пробіг по ньому очима й спантеличено поглянув на мене. Я витримав його довгий важкий погляд. Нарешті він повільно відвернувся і зручніше вмостився на своєму місці.

Більше я з комбригом ніколи не говорив.

Я притулився до холодної шибки й занурився у свої думки. Джип підстрибував на вибоїнах. Стукаючись лобом об вікно, я бачив віддзеркалення свого ока. Й згадував, як тиждень тому тримав Борну на прицілі.

* * *

Багатьох його вчинків я тоді не розумів. І тільки тепер нарешті все прояснилося. До мене дійшло, чому він волів ходити на завдання сам, і чому ледь не кинувся на Черкеза, коли той провокував Майду. Загибель сестри викликала в нього огиду до будь-якого непоштивого ставлення до жінок. Особливо запам’яталася мені одна його фраза. «Ніхто не повинен страждати через чужі рішення». Борна мав рацію. Чи Макс, чи Безіменний, – неважливо, як його насправді звати. Кожен заслуговує на те, щоб страждати тільки через власні рішення, так само, як я приречений вічно страждати через свої.