Читать «І день як вимір нашого життя» онлайн - страница 7

«Все. День возвышенно-напыщенный сошел почти совсем на нет…»

Все. День возвышенно-напыщенный сошел почти совсем на нет. И с днем контрастен ненасыщенный настольной лампы мягкий свет. В тиши полуночной чувствительной я подгоняю этот миг, Такой волшебный и волнительный, знакомства с «кучей» новых книг. Они приятно пахнут краскою, их тайна для меня нова… Надеюсь я, что станут сказкою в них размещенные слова. Вот, познакомиться с сюжетами пришла счастливая пора, И наслаждаться их секретами, возможно, буду до утра.

«В дворах и узких переулках…»

В дворах и узких переулках Весна с утра уже гуляет И в тишине рассветной гулкой Деревья в листья одевает. Она их венчиком взбивает До радостной зеленой пены, Цветеньем белым заправляя Коктейль изысканный весенний.

«Дождь поутру со снегом…»

Дождь поутру со снегом, Хоть, вроде бы, весна… Между землей и небом Зависла пелена. В пальто и под зонтами Скукожился народ. Весна сегодня с нами Плывет, а не идет. Этот апрель-проказник Так шутит каждый год — Нас холодом подразнит И вновь к теплу придет…

«И у каминного огня…»

И у каминного огня, Дождю за окнами внимая, Снимаю я усталость дня Холодного, так как для мая. А дождь без умолку шумит. Как осенью… Похоже очень. Давно уже вокруг все спит. И вам, друзья, спокойной ночи.

«Про щось своє дощ поночі шепоче…»

Про щось своє дощ поночі шепоче І не змовкає навіть ні на мить. В квітневій тиші дощової ночі Дрімає місто, але ще не спить. Хоча згасають вікна вже поволі, Та досить рясно ще горять вогні. За кожним з них своя окрема доля, Своя душа у кожному вікні. Їх полічити, мабуть, неможливо. Та і навіщо їх би я лічив… Лиш побажати хочу вам щасливих, Весняних, світлих і солодких снів.

«Скажіть-но, друзі, чи таке бувало…»

Скажіть-но, друзі, чи таке бувало? Бо я скажу: «Такого не було, Щоб в середині квітня так буяло, Так пишно зеленіло все й цвіло». Колись в селі чекали Миколая, Щоб розпочати справжній вже посів. І в травні ще морозило, я знаю, Бо в ті часи я був уже, я жив. Лиш на початку травня ще несміло Колись листочки виглядали в світ. Життя природу, як і нас, змінило — Чимало з тих часів минуло літ. Тому й у квітні літечко стрічаєм. До цього якось вже звикаєм ми. Лише спитати хочу: «Хто з вас знає, Як скоро ми позбавимось зими?»