Читать «І день як вимір нашого життя» онлайн

Олександр Васильович Афонін

І день як вимір нашого життя

В’яже весна теплий день перевеслами…

«Зі зливи починається весна…»

Зі зливи починається весна… Потужної, як струмінь водограю. В свій перший день, мабуть, уже вона Нам обіцяє гарні урожаї. Змиває злива залишки зими, Несе землі і світові обнову. Із цим дощем оновлюємся й ми, Щоб жити і життю радіти знову.

«В ночи капель не умолкает…»

В ночи капель не умолкает, Звенит размеренно в тиши. Со снегом вместе что-то тает Внутри измученной души… И, словно с отогретой почвы, От бурь и стужи заслонясь, Уже проклюнулся росточек, Что даст весной густую вязь Сомнений противоречивых И чувств прекрасных высоты, Творящих сладостное диво Из счастья, радости, мечты.

«Пускаю сонце я по колу…»

Пускаю сонце я по колу. Нехай воно весь день сіяє І світ весняний, що довкола, Ще швидше квітне і буяє. То й швидше підуть за зимою Думки похмурі і невтішні. Ви ж – переймайтеся весною, І буде хай ваш день успішним!

«Надвечір прилетів легенький вітер…»

Надвечір прилетів легенький вітер, Десь іздаля, мабуть, аж з-за Десни. І стало враз повітря соковитим, Із присмаком вже справжньої весни, Із ароматом терпким верболозу, Що весну супроводжує завжди, Й солодким, як діток маленьких сльози, Смаком краплинок талої води. І все в зірках шатро небес високих, Без краю і кінця, як і життя, Раптово повернуло в серце спокій, А в душу – всі весняні почуття.

«А ранок нині світлий-світлий…»

А ранок нині світлий-світлий І зовсім вже якийсь весняний. Жене хмарки легенький вітер, І сніг все швидше тане, тане… Все весняне якесь сьогодні. Не весняні лише думки. Вони, як і напередодні, Якісь похмурі і важкі… А як же ж хочеться розради, Що зазвичай весна дає. Але життя немає ради, Воно, на жаль, таке, як є.

«Надвечір розполохались ворони…»

Надвечір розполохались ворони, А потім раптом сіли на гілки. І небо поміж хмар таке червоне, Як русло вулканічної ріки. Наявні всі ознаки непогоди, Що буде завтра, хоч це й не дива. В цей час такий характер у природи, Бо рання ще весна, а не жнива. Та нам лиш треба трошки почекати, І непогода скоро вже мине. Зірве весна напівзимові лати І платтячко із ситцю одягне.