Читать «Спустошення» онлайн - страница 65

— Лише приблизно, — озвався Федір.

— Ну от, є теорія, згідно якої технологічні інновації теж приходять хвилями. Чотири такі хвилі ми вже поминули — починаючи від промислової революції і аж до епохи комп’ютерів і генної інженерії. П’ята хвиля має ось-ось поступитися місцем наступній, шостій хвилі — інформаційні технології відійдуть, замість них прийдуть нанотехнології, біотехнології, будуть розвиватися робототехніка, системи штучного інтелекту, ну і так далі. Та після шостого укладу має прийти сьомий — і його якраз пов’язують із когнітивними технологіями. Загалом його так і називають — когнітивним укладом, — сказав Карманов. — Насправді, зараз мало хто уявляє, що таке когнітивний технологічний уклад. Більшість серйозних людей зараз думають про шостий уклад. Про те, як розвиватимуться глобальні інформаційні мережі, які будуть нові матеріали, що буде відбуватися з людиною — чи вдасться врятувати людство від старості, чи можна буде заморожувати людину, як можна переносити людську свідомість на жорсткі носії. Але ми можемо зіграти на випередження. Поки існуючі еліти будуть розкручувати свій нанопроект, ми можемо передчасно розпочати когнітивну революцію і переграти всю ситуацію.

Карманов підплив човном до ями під кручею, де вони закидали сіті на сома.

— Давай, допоможи мені, — сказав він. — Я тягну, а ти змотуй акуратно, тільки дивися, щоб не заплуталось.

Руки Федора напружилися, коли він став тягнути сіті, і Карманов натужно напнув губи.

Раптом човен здригнувся від сильного ривка з-під води. Підтягуючи сітку, Федір вдивлявся в каламутно-смарагдову воду Десни, аж поки не помітив там дебелу двометрову тінь, що, борсаючись з одного боку в інший, намагалася вирватися з їхньої пастки.

— Давай, затягуй його, — закричав Карманов, і вони стали витягувати сома з води, аж поки вся туша не впала у човен. Темна рибина, зі здоровенними вусищами, заплутавшись у стрічках водоростей, стрясала човна і билася хвостом, обдаючи їх бризками води і слизу. Карманов зі словами «Ах ти ж, тварюко підводна!» перекинув через нього ногу і сів на сома верхи.

— Допоможи, чого стоїш? Тримай його за вуса!

Сом вислизав, пручався, і здавалося, ладен був перекинути човна. Він роззявляв широченного рота — його паща була всіяна дрібними, гострими, як терка, зубами.

— Перевертай його, поки він не вискочив! — кричав Карманов. Він схопив ножа — того самого, яким недавно розрізав їм пальці, й устромив його рибині під плавник, у білу грудку. З рани почала бити чорна кров, заливаючи днище і рибина поступово завмерла.

— Це хороший знак, Могило, — Карманов підняв від сома забризкане кров’ю обличчя. — Нап’єшся?

Поки Федір намагався зрозуміти смисл його слів, Карманов підставив човником долоні сомові під плавник, й зачерпнувши жменьку густої крові, закинув її собі до рота.

— Ух, злющий, — сказав він, відвівши долоні від рота, і губи його були темно-червоними, наче від бурякового соку.