Читать «Спустошення» онлайн - страница 241
Любко Дереш
— Здраствуйте, — я привітався до жінки у будці. — Скажите, а вы можете нам запустить атракцион?
— Час до закрытия, — незворушно відповіла та.
Ми з Глашею сіли в колесо, і воно, смикнувшись і заскрипівши опорами, поволі стало підіймати нас над землею.
— Немного страшновато, — прокоментувала Глаша тоном великої, вмудрованої життям дитини, і стиснула мою долоню. Парк під нами тікав кудись униз, і густі крони дерев тягнулися слідом за нами, наче шерсть на тілі гігантського звіра. Перед нами були лише парк і море, і важке свинцеве небо над головою. Скоро й справді сутінки.
— Я тобі хочу розказати все те, що обіцяв. Про Женю, Карманова і таке інше. За цей рік трапилося багато всього.
— Я вся во внимании.
— Це дуже довга історія.
— Мы сможем продолжить в кафе.
— Ну гаразд, — погодився я. — Усе почалося з того, що ми з товаришем поїхали на Зону, на камінь бажань. Те саме місце, яке охороняв Русич. І я попросив у Зони... не знаю... може, якоїсь осмисленості життя, може, якогось кардинального повороту. Зрештою, яка різниця, що я просив — все одно, Зона дає те, що ти хочеш по-справжньому. Вона мені дала, при чому, стільки, що я не зміг усього й забрати... Я тільки досі не можу зрозуміти, що ж саме я отримав...
Коли уже зовсім споночіло, жінка в жилеті вимкнула колесо і наказала нам вилазити з кабінки. Засвітилися ліхтарі, а в темних закапелках парку зависла густа осіння тінь.
* * *
Я закінчив історію аж перед дванадцятою, коли вже мало закриватися кафе, а потім розповів ще трохи, поки проводжав Глашу до будинку, де мешкав Бе-О-Ге.
— І що ти збираєшся тепер робити? — спитала, врешті, вона. Історію я вже якось розповів, і ми мали прощатися — було вже надто пізно, надто холодно і до того ж, не надто романтично.
Я знизав плечима.
— Це дорога, — сказав я.
— Дійдуть не всі, — закінчила вона, і ми усміхнулись одне одному. Тепло, приязно, прощально. Ми ніколи не будемо разом так, як я це колись уявляв. Але між нами залишиться ця розмова, цей вечір на чортовому колесі. І незмінність минулого додавала мені сил.
Київ, 23 березня, 2016 рік
Примітки
1
Бенкет відбувся в прекрасному замку у час цвіту вишні.
Де тепер світло, яке затьмарювало келихи і відлетіло крізь старі сосни?
Скорпіонс «Місяць над зруйнованим замком»
(стародавня японська пісня)