Читать «Спустошення» онлайн - страница 238

Любко Дереш

Опісля напруженого, ударного ритму роботи багатьом потрібно було поправити свій психічний тонус. Дуже скоро в психоінженерному товаристві запанувало розчарування, позаяк без Карманова психоінженери знову опинилися на тому ж місці, де були два роки тому.

Розчарувавшись, перевтомившись і перегорівши від надміру яскравих очікувань, багато людей покинуло психоінженерний рух, розсіявшись по езотеричних закутках і роботах. Слава буквально тиждень тому відписав мені листа з Ґоа — він планував зимувати там, а на весну полетіти у М’янму, де збирався без обмежень у термінах пожити в своє задоволення і «розібратися у собі» — Славу також добряче трухонуло після форуму, і Заверюха казав, що Слава став іншою людиною. Йому, насправді, пощастило найбільше, тому що Слава виявився одним із небагатьох людей, яким Карманов встиг виплатити гонорар за роботу на Форумі. Решті довелося чекати судового рішення по борговим зобов’язанням «Соми», при чому Гнат, прийнявши для себе позицію захисника вдови Карманова, став на протилежний бік барикад і старався зробити все, щоб її втрати були мінімальними. Вони з Валерією взяли повну опіку над Вікою і були з нею увесь наступний місяць опісля смерті Карманова. На онлайн-форумі «Омега-психоінженіринг» вони називали її подвійним іменем — Вікторія Карманова, а в дужках неодмінно додавали — «Мандодарі Тара». Що за історія пов’язувала їх з Вікою-Мандодарі Тарою, попри різноманітні чутки, насправді не знав ніхто.

Особливий меланхолійний оптимізм у цьому стрімкому розпаді зберігали тільки двоє людей: Борис Олегович і Віктор Чиж. Борис Олегович був переконаний своєю нордичною меланхолійною впевненістю в тому, що Лінгвошоломом зацікавляться в Міноборони Росії, і при нашій зустрічі запевняв, що на січень у нього призначена зустріч із керівниками наукової програми в Сколково — вони планували створити психоінженерне відділення при науковому містечку і продовжити розробки там.

Що ж до Віктора, то він не сумнівався, що завдяки контактам, отриманим на форумі, він зможе впродовж року зібрати достатньо інвестицій задля того, щоб знову запустити дослідницький проект, направлений на розробку технологій на стику ай-ті і майндверу на базі Лінгвошолома. Правда, і в його відділі, не зважаючи на переїзд з останнього поверху бізнес-центру в холодну і темну класну кімнату, виникли свої проблеми.

Після Форуму відмовилася продовжувати співпрацю Яна Медведьєва, заявивши, що більше не бачить в психоінженерії перспектив і економічного потенціалу. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що патент на модель «Soma Lingvohelmet» не був зареєстрований ані в Росії, ані в Україні, і перш ніж істина буде встановлена в судовому порядку, доведеться подолати складний юридичний етап поділу авторських прав між «Сомою» і «Нейродайнемікс», які, здається, були готові показати тепер усі свої зуби. Віктор налаштовувався умити руки кров’ю «Нейродайнемікс» і готувався шукати правди через судові процедури, а Борис Олегович із химерною легкістю, яка відома лише науковцям із великим досвідом розчарувань, уже відпустив патент Лінгвошолом і був готовий починати творчий процес від початку.