Читать «Київська Русь» онлайн - страница 28

Наведений екскурс, думається, відповість на питання — чому саме Рюрика запросили на Русь? Датчани були найближчими сусідами слов’ян, у багатьох пунктах жили разом з ними, а отже, знали і їх мову. Сказане, однак, не означає, що Рюрик — обов’язково вихідець із Ютландії. Він міг походити і з якогось слов’янського чи слов’яно-скандинавського міста і не обов’язково бути чистокровним норманом. Навіть постановка такого питання, на думку істориків-норманістів XIX ст., була недоцільною з огляду на чисто скандинавське ім’я Рюрика. А. Куник писав з цього приводу: “Імена Рюрик, Олег, Руальд, Свенельд, — як ви їх не мучте, не відізвуться вам по-слов’янськи”.

Але як же тоді бути із свідченням середньовічних джерел про торгове місто венедських ободритів Рерік, яким у 808 р. заволодів датський король Гетрик? Як ставитися до свідчення Адама Бременського, згідно з яким ім’я Рерік — це друга назва слов’ян-ободритів? Ким би не був Рюрик за походженням, зв’язок його з ободритським краєм чи торговим містом Рерік здається вірогідним. У ранньому середньовіччі людина нерідко набувала ім’я міста чи країни, з яких вона була вихідцем. Писемні джерела дають немало прикладів цього. Ім’я короля Бірки — Берка походить від назви острова Берко (Bjorko).

Під 862 р. київськими князями у “Повісті минулих літ” названі Аскольд і Дір, які нібито спочатку були боярами Рюрика, але відпросились у нього в похід на Константинополь і попутно заволоділи Києвом. Ця версія, поширена в зарубіжній літературі, була переконливо спростована іще О.О. Шахматовим. Аналіз літописних повідомлень привів його до висновку, що ці князі IX ст. були нащадками Кия, останніми представниками місцевої київської династії. Пізніше аналогічних висновків дійшли Б.О. Рибаков, М.М. Тихомиров та інші дослідники. Вони підтвердили свої пошуки свідченням польського хроніста Яна Длугуша, який писав, що після смерті Кия, Щека і Хорива, успадковуючи по прямій лінії, їх сини і племінники багато років панували у руських, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів Аскольда і Діра.

Князювали брати, очевидно, у різний час. Діра згадує ал Масуді, але його відомості засновуються на більш ранніх джерелах. Згідно з Масуді, Дір був найвидатнішим із слов’янських князів, володів багатьма містами і великими територіями, до його столиці приїжджали мусульманські купці. Значно більше відомостей збереглося про Аскольда. Уривчасті записи Никонівського літопису, запозичені з якихось давніх, що не дійшли до нашого часу, джерел, представляють його видатним державним діячем, який займався не лише внутрішніми справами країни, а й міжнародними. Про це свідчать його походи на Константинополь, на печенігів, волзьких булгар.