Читать «Київська Русь» онлайн - страница 25

Рудольф Портнер: “Вони (вікінги. — вели тривалі війни проти Франції і англосаксонського королівства, вони заснували філіали держав у Середземномор’ї, створили Київську імперію на Русі”. І далі: “Ця східна країна (східні слов’яни. — П.Т.) без кордонів і горизонтів була нездатна до власного управління і створення державного ладу, так що нормани повинні були прийти для того, щоб ці джунглі організувати і дисциплінувати їх жителів”.

Фібула черепаховидна. X ст. Село Шестовиці на Чернігівщині

Торстен Капелле: “На Русі є цілий ряд важливих пунктів, які, принаймні, своїм походженням зобов’язані вікінгам. Так, можна назвати Стару Ладогу, що була протягом всього IX ст. значною мірою скандинавською.

У давньому Новгороді вже перед виникненням власне середньовічного міста, як свідчать знахідки, жили шведи... У Гньоздові біля Смоленська є численні поховання вікінгів з характерними шведськими прикрасами і озброєнням... Головним пунктом діяльності північних людей є старий Київ, на проживання скандинавів у якому окрім хроніки Нестора вказують археологічні знахідки”.

Ерік Граф Оксенстієрна: “Місто Новгород було столицею вікінгів. Під чорноземом товщиною 14 метрів знаходиться археологічний шар першого шведського поселення. У Смоленську розкопано найбільше скандинавських поховань. Однак тут знаходять і багато слов’янського матеріалу... В Києві розкопано чимало могил із шведським матеріалом. Такі могили виявлено також у Чернігові. Археологи розкопали поселення вікінгів в інших районах — Ростові, Суздалі, Муромі. Вікінги становили лише частину населення”.

Серед дослідників 60 — 70-х років XX ст. особливо треба виділити позицію колись одного з найбільш переконаних прибічників норманізму Холгера Арбмана. В монографічній праці, присвяченій історії вікінгів, досить чітко простежується деяка роздвоєність його переконань. З одного боку, він, як і раніше, стверджував, що шведи, просуваючись на схід і південь, підкорили собі місцеве, переважно слов’янське, населення і дали йому політичну організацію. З іншого — був збентежений невеликою кількістю скандинавських знахідок у давньоруських містах. Розповівши про розкопки Новгорода, Х. Арбман відзначив, що скандинавського матеріалу там мало: овальна брошка X ст. і кілька кільцевих брошок — це все, що вказує на контакти із скандинавами. У Києві археологічних свідчень скандинавських поселень немає до X ст. Однак, щоб не розлучатися з ілюзією шведського політичного пріоритету на Русі уже в IX ст., Х. Арбман висловив припущення, що, можливо, ранні матеріали скандинавів у цих містах ще не знайдені.

Фібула черепаховидна. X ст. Село Шестовиці на Чернігівщині

Практично всі історики, які стверджують велику роль скандинавів у формуванні Київської Русі, як основне джерело використовують “Повість минулих літ”. Це логічно. Руський літопис справді містить виграшні для їх точки зору дані. Про те, як і в який час вони були туди внесені, ніхто не говорить. Х. Арбман, щоправда, назвав розповідь літопису Нестора ненадійним джерелом про початок експансії шведів на схід, але не тому, що вона вигадана невідомим редактором Мстислава Володимировича, а тому, що виявилась неповною. У ній нічого не сказано про час до Рюрика.