Читать «Київська Русь» онлайн - страница 242

Наступні події також підтверджують усвідомленість акції 1147 р. По смерті Юрія Довгорукого Київ захопив Мстислав Ізяславич і запропонував престол дядькові Ростиславу. При цьому поставив умову, щоб на митрополичу кафедру був повернутий Клим Смолятич. Ростислав Мстиславич не підтримав домагання племінника, але згодом, коли помер черговий митрополит-грек Федір, сам відправив до Константинополя посольство з проханням визнати Клима законним митрополитом Русі. Посли Ростислава зустрілися в дорозі з новим митрополитом, який уже вирушив на Русь, і разом повернулися до Києва.

Колись великого київського князя Ізяслава образило зволікання патріарха із присиланням в Русь митрополита, тепер його брата Ростислава образила поспішність патріарха. Він спершу не погоджувався прийняти нового митрополита, але зрештою змушений був піти на поступки. При цьому ніби сказав такі слова: “Я сего митрополита за честь и за любовь царскую нынѣ прийму, но впредь ежели патриарх безъ ведома и определения нашего, противно правил святихъ апостолъ въ Русь митрополита поставитъ, не токмо не прииму, но и закон сдѣлаемъ вечный избирать и поставлять епископамъ Рускимъ с повеления великого князя”.

Свідчення літопису Татищева В.М. сприймаються дослідниками з певним скепсисом, але, принаймні, їх змістова частина не повинна викликати недовіри. Адже, по суті, те ж саме нам повідомляє і Іпатіївський літопис у статті 1164 р.: “Прийде митрополитъ Иванъ в Русь, и не хотѣ его Ростиславъ прияти, занеже отрядил бяше Ростиславъ Гюряту Семковича къ цареви, хотя оправити Клима въ митрополью: и възвратися опять Гюрята изъ Олешья с митрополитомъ и с царевомъ посломъ”.

Із подальшого викладу видно, що між Ростиславом і імператорським послом відбулася серйозна розмова. Посол передав великому князю послання імператора. “Молвить ти царь, аще примеши с любовью благословение отъ святыя Софья...”. Далі в літопису пропуск і, напевно, не випадковий. Є.Є. Голубинський вважав, що пильний цензор вилучив із літопису нечемні слова Ростислава, щоб пом’якшити конфліктну ситуацію. Якими були ці слова в протографі статті Іпатіївського літопису, сказати важко, але, можливо, саме ті, які доніс до нас В.М. Татищев.

Запевнення імператора в шанобливому ставленні до великого київського князя, підкріплене багатими царськими подарунками (“приела царь дары многы Ростиславу, оксамиты и паволокы и вся узорочья разноличная”), зробило свою справу, і він змінив гнів на милість.