Читать «Київська Русь» онлайн - страница 178
Петро Петрович Толочко
Показовими в цьому плані є вічові зібрання в Києві 1068 — 1069 рр. Перше зібралось у тяжкий для Русі час, коли об’єднані сили трьох Ярославичів зазнали поразки від половців під Переяславом. “И людье кыевскии прибѣгоша Кыеву, и створиша вече на торговищи, и рѣша пославшеся ко князю глаголюше: “Се половцы росулися по земле, вдай княже оружье и кони, и еще бьемся с ними”.
Ймовірно, що представники київських низів брали участь у вічовому зібранні на подольському торговищі, але переоцінювати їх роль не слід. По-перше, ініціатива скликання віча належала не їм, а тим киянам, які повернулися після невдалого бою з половцями, тобто київським дружинникам. Це вони лишилися без коней і зброї, що й просили у князя. По-друге, скликали його і діяли хоч і всупереч волі князя, але у згоді з частиною міських мужів.
Влітку 1069 р., після того як у Києві сім з половиною місяців князював Всеслав, на Русь повернувся (з польським військом) Ізяслав. Всеслав зрадив киян і під покровом ночі втік до свого Полоцька. Кияни повертаються до Києва і, як і роком раніше, скликають віче. На ньому вони приймають рішення просити на великокнязівський стіл Святослава і Всеволода, а в разі їх відмови запалити місто і піти до Грецької землі. Це віче, очевидно, було менш представницьким, ніж перше. Можливо, коло його учасників обмежувалося лише полоцько-чернігівською боярською партією, а також близьким за настроєм до неї владним купецтвом. Останніх серед учасників віча, за справедливим зауваженням М.Д. Присьолкова, видає погроза запалити місто і піти до Грецької землі.
Спроба не допустити в Київ Ізяслава не мала успіху. Вступивши до столиці, він жорстоко розправився з винуватцями свого вигнання. Його гнів
і репресії впали передусім на представників полоцько-чернігівської партії. Розправи не уник навіть такий впливовий і авторитетний церковний діяч Русі, як Антоній — засновник Печерського монастиря.
Таким чином, вічова діяльність у 1068 — 1069 рр. свідчила насамперед про серйозні протиріччя у правлячих колах Києва. Для їх вирішення сильніша боярська партія залучає представників торговельно-ремісничого стану, які скористалися ситуацією для зведення рахунків з князівською адміністрацією.
