Читать «Київська Русь» онлайн - страница 128

Привілейоване становище в давньоруському суспільстві належало князівській дружині, що брала участь не лише у військових кампаніях, придушенні соціальних конфліктів, айв управлінні державою чи землею. В ній інтегрувалася військово-службова знать, воїни-професіонали, представники князівської адміністрації. В часи Київської Русі виробився своєрідний дружинний кодекс честі, що генетично походив з родоплемінного суспільства, але визначався князівськими пожалуваннями — грошима, а також бенефіціями. Вірна служба своєму сюзеренові — князю оплачувалась земельним наділом, який передавався знатному дружиннику в умовне володіння.

Срібна чаша XII — XIII ст. Чернігів

Загалом ієрархічна структура панівного класу була досить розвиненою, повністю відповідала функціонуванню феодального організму і перебувала під захистом держави. “Правда Ярославичів” передбачала штраф за вбивство княжого тіуна і конюха в розмірі 80 гривен (проти п’яти гривен за холопа чи смерда). Вбивство боярина, як вважав С.В. Юшков, каралося смертю.

На іншому полюсі давньоруського суспільства перебували феодально залежні шари населення: смерди, люди, закупи, рядовичі, челядь, наймити, холопи, ізгої.

Основною категорією населення, зайнятою в сфері сільськогосподарського виробництва, були смерди. Б.О. Рибаков на підставі аналізу статей “Руської Правди” дійшов висновку, що смерди мали своє господарство, земельні наділи, проживали в князівських селах і платили данину князю. Підтверджується це літописними свідченнями. Володимир Мономах у своєму “Повчанні” дітям говорить, що він “и худого смерда и убогые вдовице не далъ есмь сильным обидети”.

Новгородського князя Всеволода Мстиславича позбавили у 1136 р. стола, зокрема й за те, що “не блюдеть смердъ”. Смерди були як особисто вільними, що виконували повинності на користь князя, держави, церкви, так і феодально залежними, становище яких також було ближчим до вільного, ніж до рабського.

У писемних джерелах зустрічається термін “люди”, що означав і селян-общинників, які проживали в общинних селах-весях, і взагалі сільське населення, незалежно від його соціального стану.

Рельєфне зображення на чернігівській чаші

Проміжне становище між вільним і феодально залежним населенням мали закупи — колишні смерди, які в силу ряду причин втрачали власне господарство і потрапляли в залежність до феодала. Вони відпрацьовували взяті в борг гроші — “купу” — в господарстві свого пана. Тимчасова залежність нерідко перетворювалася на постійну, хоча давньоруське законодавство і забороняло це. Використання праці закупів у панському господарстві засвідчує існування на Русі інституту відробітку економічно незалежних селян, які мали земельні наділи, тяглову силу і реманент.