Читать «Київська Русь» онлайн - страница 117

Вперше руські пізнали силу орд Чингісхана в 1223 р. Половці, що зазнали поразки на Сіверському Дінці 1222 р., звернулись по допомогу до руських князів. При цьому вони заявили, що “нашу землю сьогодні захопили, а ваша завтра взята буде”. Важливе питання організації відсічі навалі “великого і жорстокого народу”, що вдерся у межі половецьких степів, вимагало колективних дій всіх князів. Перед лицем нової небезпеки князі-сюзерени прибули до Києва, щоб прийняти рішення. На раді мав бути і володимиро-суздальський князь Юрій Всеволодович, на що вказує запис літописця: “Юрия же, князя великого суздальского, не бы в том совете”. Дрібніші васали з’їхалися до Києва у великій кількості.

Князі-сюзерени — Мстислав Романович, Мстислав Святославич і Мстислав Мстиславич прийняли рішення виступити проти спільного ворога. їм вдалося зібрати величезне військо, що складалося з київських, смоленських, галицьких, волинських, чернігово-сіверських, курських і володимиро-суздальських полків. Іпатіївський літопис повідомляє, що біля Хортиці зібралися “невиданьная рати, и сущии с ними коньници”. Значні сили привели також половецькі хани.

Напередодні битви ворог здійснив спробу розколоти союз руських і половців. Прибулі до великого київського князя посли заявили, “хан их с рускими никакой вражды не имеет ... понеже мы не пришли на земли ваши и никакой обиды вам не сделали, а имеем войну с половцами, конюхами нашими”. На раді князів було вирішено не спокушатися цією пропозицією.

На жаль, через неузгодженість дій руських князів, а також прорахунки половецьких воєвод битву на Калці було програно. В жорстокому бою загинуло багато руських — з великого війська повернулась назад, може, десята частина.

Битва на Калці стала переломним моментом у житті Русі. Вона не тільки значно ослабила сили руських князівств, а й посіяла на Русі паніку і непевність. Загарбники, також значно знекровлені, повернули від Новгорода-Святополча назад на схід, але пам’ять про жорстоку і сильну азіатську орду ще довго жила в народі. Не випадково літописці дедалі частіше відзначають загадкові явища природи, вважаючи їх знаменням майбутніх нещасть. У пам’яті руського народу битва на Калці залишилась як подія, після якої “Руская земля седитъ невесела”. Народний епос саме з цією битвою пов’язував загибель руських богатирів, коли могутні витязі у тривалій і кровопролитній боротьбі із славою полягли за Батьківщину.

Після битви на Калці ворог не полишив планів завоювання Русі і Європи. Етапами підготовки походу на Європу було перенесення ставки Чингісхана в пониззя Яїка і завоювання Кавказу. Тій самій меті служила широка воєнно-дипломатична розвідка, яка велась у Європі. Великі хани не приховували своїх намірів, вимагаючи покори не тільки від державців сусідніх європейських країн, а також від королів Франції, Англії і самого папи.