Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 108

38. Коли ж нарешті вичерпався, то вдався до відвертих грабунків, не гребуючи вишуканими підступами, торгами й податками. Відмовив у наданні римського громадянства тим, чиї предки здобули його собі та своїм нащадкам, — давав його лише їх синам, позаяк поняття “нащадок” не сприймав далі, аніж у цьому коліні: а коли йому подали документи, підписані Божественними Юлієм та Августом, то відкинув їх як старі та недійсні. 2. Звинувачував у неправильній оцінці майна кожного, в кого за якихось обставин виросли прибутки. Заповіти старших центуріонів, у яких не був записаний ані Тиберій від початку приходу до влади, ані він сам, знищив як невдячні, а заповіти інших громадян, про які говорили, що вони залишають спадщину Цезарю, оголосив нечинними та безпідставними. Вселив усім такий страх, що навіть незнайомі відкрито зараховували його до спадкоємців разом із родичами, а батьки — разом із дітьми; а коли вони після цього ще продовжували жити, то заявив, що вони насміхаються над ним, і багатьом послав отруєні ласощі. 3. Проводячи слідство за різними справами, спочатку встановлював суму, яку прагнув отримати, і не піднімався з місця, доки не отримував її. Не терпів ніякого зволікання: якось одним вироком засудив за різними звинуваченнями аж сорок підсудних і вихвалявся Цезонії, яка прокинулася після полуденного відпочинку, скільки він устиг зробити, як вона дрімала. 4. Влаштовуючи торги, виставляв на них та продавав усе, що залишалося після різних видовищ: ціни встановлював сам і так їх підносив, що дехто, змушений викласти величезні суми, розорювався й перетинав собі вени. Відомий випадок, як Антоній Сатурній заснув на лаві під час торгів, і Гай змусив глашатая звернути увагу на те, як часто киває головою колишній претор, і не завершив торги раніше, аніж сплячому продали тридцять гладіаторів за дев’ять мільйонів сестерціїв.

39. Якось у Галлії, за величезними цінами розпродуючи всі прикраси, одяг, рабів та навіть вільновідпущеників своїх засуджених сестер, настільки захопився прибутками, що вивіз із міста безліч краму зі старого помістя, залучивши до вивезення всі наймані вози і всю худобу млинарів, так що у Римі навіть стався дефіцит хліба, і деякі позивачі, через те, що не з’явилися вчасно до суду, програли справи. 2. Аби випродати цей крам, не цурався ані підступу, ані лестощів: то дорікав декому жадібністю, що не соромно їм бути багатшими, аніж він сам, то вдавано шкодував, що речі правителів перейдуть до звичайних людей. Довідавшись, що якийсь провінційний багач заплатив двісті тисяч рабам, які роздавали запрошення, щоб хитрістю потрапити на гостину, був приємно вражений, що так високо цінується його товариство: і наступного дня, коли той чоловік прийшов на торги, послав йому якийсь непотріб за двісті тисяч, сказавши, що запрошує його до Цезаря на обід особисто.