Читать «Книга імен» онлайн - страница 69

— Ти, здається, в усьому покладаєшся на Аві, правда?

— Ми давно знайомі. — Вона переглянула все, що залишалось у портмоне Темного янгола. — Він прийшов працювати до «Моссаду» в один рік із моїм чоловіком.

— Чоловіком? — Тут Девід помітив, що в Джилліса під шкарпеткою щось сховано.

— Ми були одружені лише три місяці, а потім його вбили під час операції. А ми все відкладали наш медовий місяць.

Девіда переповнювало співчуття. Та не встиг він його висловити, як Йаель змінила тему, — вона побачила малокаліберний пістолет, що його Девід витяг із-під шкарпетки Джилліса.

— Я б не радила проносити його через контроль безпеки. Дай-но сюди.

Девід витер піт із чола, а вона розрядила пістолет і сховала кулі під матрац. Тоді він перевірив другу шкарпетку Джилліса та знайшов там карту Таро.

— Поглянь-но сюди. Така сама.

Йаель підійшла ближче та роздивилася.

— От тільки цифра на звороті інша, — завважила вона.

І дійсно. Карта мала номер 1098. Із цим ми розберемося трохи згодом, — подумав собі Девід. Зараз треба було зв'язати бранця, поки він не оговтався. Треба почути від нього деякі відповіді.

Не гаючи часу, Девід схопив простирадло з ліжка.

— Йаеле, принеси склянку холодної води з ванної.

Вона кинула на нього довгий погляд і вийшла, а Девід міцно зв'язав одним кінцем простирадла Джиллісові руки за спиною, потім другим кінцем — ноги.

— Готово? — Йаель тримала склянку з водою над головою Джилліса.

— Лий.

Джилліс і не здригнувся, навіть коли Девід ляснув його по обличчю, з якого струменіла вода.

— Ну ж бо, білявчику, прокидайся! — Але повіки Джилліса не ворухнулися.

Йаель присіла поруч із ним і намацала його шийну артерію.

— Пульс дуже слабкий. Він не скоро отямиться, а ми не можемо собі дозволити чекати.

Девід засунув водійські права й карту Таро собі в рюкзак, а Йаель перевдяглася. Вона перекинула ремінь своєї сумки через плече, і вони оглянули на прощання кімнату: на телеекрані турецькі рятівники виносили з руїн скалічені тіла постраждалих від землетрусу.

Джилліс застогнав, але не ворухнувся. Девід хотів був до нього підійти, та Йаель схопила його за руку.

— У нас обмаль часу, Девіде, прошу тебе.

Вона має рацію. Джилліса нелегко було б примусити розв'язати язика, можливо, знадобилася б не одна година. А тим часом поліцейський бюлетень розшуку розпалив бажання в служби безпеки розв'язати язика йому, Девідові.

Він обережно прочинив двері й визирнув у коридор. Порожньо.

Звідки було йому знати, що під стінкою в нижньому вестибюлі стоїть м'ясистий пуерториканець і не зводить очей з ліфтів, — на той випадок, що професору Девіду Шепарду та Йаелі Гар-Пац удасться проскочити повз Джилліса й виїхати з готелю.

— От вам і сучасна техніка. — Гатч із відразою підняв на лоб сонячні окуляри й глянув на огрядного продавця крамнички «Марлі», а Стейсі тим часом замислено вивчала асортимент цукерок на дерев'яних поличках.

— Отож бо. — Продавець катав за неголеною щокою кульку жувального тютюну. — Ці лісові пожежі нам іще вилізуть боком. Жодна техніка не здолає Матінки-Природи.

— Це просто купи не тримається. Невже у Флаґстаффі не знайдеться бодай одного мобільника, який працює? — втрутилася Мередіт. Її нетерплячка викликала в продавця лише тихе рохкання. Стейсі глянула на стелю з соснових брусів і закотила очі.