Читать «Книга імен» онлайн - страница 37

— Лети до Санта-Моніки — Стейсі й Мередіт у небезпеці. Пам'ятаєш, де вони живуть? Вивези їх із Каліфорнії. Підмога вже в дорозі — дай знати, де ви зупинилися, коли будете в безпеці.

— Святий Боже, та що ж трапилося?

— Здається, Стейсі хочуть убити, Гатче. — Девід сам насилу вірив своїм словам. — На неї полює якась релігійна секта. Друже, не можна гаяти ні секунди.

Закривши мобільник. Девід побачив, що Йаель дивиться на нього. У її очах не було співчуття.

— Аві знайшов двох агентів «Моссаду», вони сьогодні ж вилітають до Лос-Анджелеса. Як тільки Гатч із нами зв'яжеться, вони з ним зустрінуться й візьмуть місію на себе. З нею все буде добре, Девіде. Повірте.

Шибки затряслися від чергового удару грому. Йаель устала з ліжка й підійшла до нього.

— А тим часом ми з вами мусимо якнайшвидше летіти до Сафеда.

— Не вийде. Я їду до доньки. Це єдине, що для мене зараз важливо.

— Девіде, її захистять. Але є багато інших людей, яких нікому захистити. Подумайте: після всього, що сьогодні трапилося, ви — сто відсотків — у гносеїв «на мушці». Якщо зараз поїдете до Стейсі, то можете привести їх «на хвості».

У Девіда застугоніло в скронях. У голові й досі лунали постріли.

А що, як Йаель має рацію?

— У Сафеді ви допоможете їй, як ніде більше. Чим швидше ми будемо там, тим краще, але треба, щоб хтось до ранку привіз ваш паспорт. — Вона подивилася йому в очі. — Кому ви довіряєте?

Розділ дванадцятий

лавати на спині — це найприємніше, що є на світі. Стейсі з заплющеними очима ніжилася в теплих променях сонця, із задоволенням пригадуючи всі події цього майже досконалого дня. Завдяки їй вони виграли баскетбольний матч, гороскоп обіцяє якусь пригоду, а найголовніше, Девід спробує вмовити маму, щоб та не тягла її з собою в «родинну» весільну подорож.

Тепер би ще якось відгородитися від маминого цвірінькання по телефону з Леном. Від цих звуків аж нудило.

Якби мені не було зараз так добре, — думала Стейсі, — то я б вилізла з басейну та врубала б музику.

Але рухатися зовсім не хотілося...

Вибухи сміху у вікні над головою погучнішали ще на десять децибел. І чого я мучуся?

Роздратовано скривившись, вона зісковзнула з надувного матраца в прохолодну воду.

Хіба можна розслабитися, коли твоя мама робить із себе посміховисько та ще й так голосно, щоб чули всі сусіди?

Стейсі вилізла з басейну й пішла до шезлонга, де залишила телефон, крем від сонця та рушник. Кока-кола нагрілась на сонці, та вона все рівно відпила ковток, додаючи гучності на магнітофоні.

Ну от. Так значно краще. Тепер вона не мусить слухати... Кока-кола вдарила в ніздрі. Раптом чиясь сильна волохата рука обхопила її ззаду. Нападник затиснув їй ніс і рот, банка з кока-колою вилетіла з рук. Вона хрипіла, задихалася, намагалася закричати. Однак хоч їй і вдалося трохи розтулити вуста, з них не вилетіло жодного звука.

Її пройняв жах. У легенях пекло від браку повітря. Незнайомець легко підняв її однією рукою та побіг кудись швидко, як футболіст, що рветься до воріт.