Читать «Книга імен» онлайн - страница 31
Джилл Ґреґорі
— Гей, а це що таке?
Він тицьнув сторінки Джиллісу, котрий, пробігши очима по іменах, полегшено зітхнув.
— Щось таки роздобули, Сенджею, — гаркнув він у мікрофон свого мобільника. — Сторінки з Шепардового щоденника, які він надіслав факсом. Ми їх принесемо разом із комп'ютером.
— Копи ще не приїхали? — запитав Сенджей. Голос його вже не був таким рівним і спокійним: у ньому чулася тривога. — Забирайтеся швидше!
Енріке підняв комп'ютер, висмикнувши шнури з подовжувача на підлозі, і побіг до сходів. Джилліс прихопив дискети зі стола й витяг із кишені запальничку. Якусь мить він дивився на вогонь, а тоді підніс його до купи паперів на підлозі, думаючи про те, як він щойно наблизився до світу, який незабаром настане.
Звуки сирен чулися вже зовсім близько, і він побіг униз, перестрибуючи через дві сходинки.
Коли поліцейські під'їхали до будинку, білий хлібний фургон був за квартал звідти — світла, нічим не примітна цятка серед непроглядної зливи.
А Сенджей тим часом надсилав електронною поштою закодоване повідомлення до штаб-квартири на Сицилії, де Едуардо ді Стефано, нахилившись до комп'ютера, ще довго обмірковував кожне слово.
Розділ дев'ятий
Примружившись, Стейсі подивилася на кошик і кинула м'яч до щитка так, ніби це було простіше простого. На мить у переповненому шкільному спортзалі запала тиша. Навіть Мередіт затамувала подих, стежачи як м'яч креслить дугу в повітрі; ось він зі свистом пролетів крізь кошик — і всі голосно зааплодували.
Широко посміхаючись, Стейсі повернулася, щоб ударитись долонями на знак успіху з колегами по команді. До закінчення гри залишилося тільки п'ять секунд — суперники вже аж ніяк не встигнуть закинути в кошик.
— Молодчина! — прокричала Мередіт зі свого місця, зачувши фінальну сирену. Гравці обох команд уже вишикувались і тиснули одна одній руки.
Подивившись на годинник, Мередіт міркувала, що зараз найкраще зробити. Гра закінчилася доволі рано. У найближчу годину Лен їй не дзвонитиме зі Стокгольма. Тож вони зі Стейсі устигнуть по дорозі додому заскочити до китайського ресторану й перекусити.
— Ти, сонечко, біжи в душ, а я тим часом піджену авто.
— Добре, мамусю, я помиюся швидко — вмираю з голоду.
— Заїдемо до китайського ресторану, це за квартал звідси, — сказала Мередіт і швидко попрямувала через зал до виходу.
Стейсі побігла до роздягальні. Як приємно зняти мокру від поту спортивну форму й стати під душ! Вона швидко помила голову й навіть не висушила волосся — просто зв'язала його в мокрий хвіст, тоді витягла з шафки джинси та яскраво-рожеву футболку: її купив Девід минулого літа, коли вона гостювала в нього у Вашингтоні. Того самого дня він купив їй ще жовтий масажний браслет із написом «Цілься високо», який вона ніколи не знімала.